Захід відбувся у форматі круглого столу. У ньому взяли участь керівники ФПУ і Держпраці, очільники всеукраїнських профспілок, територіальних профоб’єднань, фахівці Департаментів апарату ФПУ з питань охорони праці та правового захисту, профактив.
Обговорювались питання взаємодії Державної служби України з питань праці та Федерації профспілок України у питаннях дотримання трудових прав працівників в умовах воєнного стану.
Виступ голови Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Олександра Рябка:
«В умовах війни питання трудових відносин регулюються Законом «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Цим законом роботодавцям надано широкі, а на практиці фактично необмежені права в питання регулювання трудових відносин. Значно обмежено права працівників, в т.ч. і на їх захист через профспілку. Тобто, сьогодні в сфері соціально-трудових відносин не існує ніякого балансу прав та інтересів - диктат роботодавця і пасивна позиція влади.
Роботодавець без будь-яких консультацій та погоджень може звільняти, скорочувати, зупиняти дію трудових договорів, запроваджувати режими роботи неповної зайнятості, зупиняти дію КД і т.д. Держава не впровадила адекватних заходів щодо захисту прав працівників, діє по принципу спасайся, якщо можеш.
На деяких підприємствах гірничо-металургійної галузі видаються накази про припинення дії окремих пунктів КД
Зазначаються причини (дослівно із наказу): воєнні дії, загальне падіння економіки, значне зниження випуску продукції підприємства, виробничі потужності та персонал завантажені частково.
Також у наказі зазначено, що вказані обставини вимагають від адміністрації прийняття оперативних рішень з метою утримання потужностей виробництва (про залізо подбали, а про людський капітал забули).
Передбачене право роботодавця зупиняти дію окремих норм КД на період воєнного стану.
З метою врегулювання питань з трудових і соціально-економічних відносин зупинити дію пунктів КД …
Статтею 11 Закону про регулювання трудових відносин в умовах воєнного стану визначено, що на період воєнного стану дія окремих положень КД може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Мінекономіки коментує цю норму, як право роботодавця зупиняти положення колективного договору, хоча й висловлює думку, що з метою забезпечення захисту трудових прав працівників, роботодавцю доцільно перед прийняттям такого рішення провести відповідні консультації зі стороною працівників та поінформувати її про прийняте рішення.
Скажіть мені будь ласка, як за таких умов можна забезпечити захист трудових прав, коли ніяких переговорів чи консультацій з профспілковою організацією не проводиться і як можна протистояти диктату роботодавця?
Користуючись довільним трактуванням норм Закону, роботодавці почали активно вдаватись до певних маніпуляцій для усунення профспілки на підприємстві від будь-якої участі в прийнятті рішень, зокрема щодо оплати праці, запровадження режимів роботи неповної зайнятості і таке інше.
Як що на початку воєнного стану роботодавці зупиняли положення колективних договорів в основному щодо виплати працівникам додаткових соціально-трудових пільг, то зараз полізли у всі положення колдоговорів.
Так у разі відмови профспілкової організації підтримати рішення, які суперечать законодавству, роботодавці одноосібними рішенням зупиняють норми колективних договорів, які стосуються саме процедур консультацій, погодження, або участі профспілки в прийнятті рішення.
Видається наказ Про зміну істотних умов праці
Наводять обставини ….. (причини дивись вище, вони тіж самі), таким чином забезпечення повної зайнятості окремих працівників підприємства в умовах повного робого часу в цій ситуації стає неможливим , що тягне за собою необхідність змін в організації виробництва.
Але в наказі жодним чином зміни в організації виробництва не прописано, немає жодного обґрунтування.
- Змінити істотні умови праці працівників, запровадивши для них режим роботи, що передбачає часткову зайнятість та роботу на умовах неповного робочого часу (день/тиждень) з робочим часом згідно додатку №1.
- Оплата праці відповідно до фактично відпрацьованого часу …
Більше 10% працівників переводиться на режим роботи на умовах неповного робочого часу: робочий день 2 год на тиждень з 7.00 до 9.00, фактично на місяць один робочий день. Для розуміння це заробітна плата 800 грн на місяць.
У разі відмови працівника працювати в такому режимі, роботодавець його звільняє за п 6 ст. 36 КЗпП ( відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці).
Всі, в т.ч. й роботодавці, розуміють, що в таких випадках потрібно оголошувати простій, але оплачувати 2/3 тарифної ставки вже не хочуть, бо це не менше 4500 грн на місяць (якщо від МЗП). Тому для економії коштів йдуть на такі рішення.
Профспілці оскаржити в умовах діючих обмежень рішення роботодавця досить складно, залишається тільки шлях судового захисту, який значно ускладнився в умовах воєнного стану. А працівнику потрібно якось виживати за 800 грн. на місяць
Вважаємо, що трактування Мінекономіки та роботодавцями статті 11 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є необґрунтованим адже ініціатива роботодавця – це пропозиція, а не право прийняття одноосібного рішення, а шлях прийняття рішення щодо положень колективного договору, як двостороннього документу визначений Законом «Про колективні договори й угоди» та самим колективним договором".
Профспілка трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України
