За кордоном за різними сценаріями можуть залишитись від 1,3 млн до 3,3 млн українців. Це на 0,4-0,6 млн осіб більше, ніж прогнозувалось станом на грудень 2022 року. Про це йдеться у фінальному звіті Центру економічної стратегії «Біженці з України: наміри повернутися, вплив на українську економіку та рекомендації щодо державної політики».
За розрахунками ЦЕС, станом на кінець червня 2023 року за кордоном через війну перебуває 5,6-6,7 млн українців, що на 0,3-0,5 млн більше, ніж за оцінками, представленими у проміжному звіті (станом на кінець 2022 року їх кількість складала 5,3-6,2 млн осіб). Це стало наслідком ударів по енергосистемі України взимку 2022-23 років, посилення ракетних атак у травні на міста України, а також підриву Каховської ГЕС на початку червня 2023 року.
Переважна більшість біженців - це жінки (найбільшою є частка жінок у віці 35-49 років - 18%) та діти.
Згідно з даними Європейської служби статистики, станом на травень 2023 року, найбільша частка українських біженців перебуває в Німеччині (27%) та Польщі (24%). Значна частка українських біженців втратила велику частину своїх доходів після початку повномасштабного вторгнення.
У звіті також було розглянуто перспективи повернення українців з-за кордону.
Проаналізувавши міжнародний досвід, аналітики визначили, що ключовими чинниками у повернення біженців додому після завершення конфлікту є безпека; наявність житла, куди можна повернутися; можливість заробляти на життя; порівняння загальних умов життя вдома та в країні їх перебування.
Згідно з опитуванням Info Sapiens на замовлення ЦЕС, переважна кількість українців (63%), які зараз перебувають за кордоном, планують повернутися до України. Однак, на думку ЦЕС, немає впевненості, що всі вони повернуться. Чим довше триватиме війна, то більше українців адаптуються до життя за кордоном. Крім цього, 6,8% українців вважають, що перспективи для їхніх дітей є кращими за кордоном.
Також люди, які виїхали із зони бойових дій, можуть не мати куди повертатися. Отже їхнє повернення залежатиме від того, як швидко відбудовуватимуть їх регіони або ж чи надаватимуть їм підтримку для переїзду в інші регіони України.
Крім того, важливим чинником аналітики вважають поточний статус зайнятості українських біженців. Менш схильними до повернення є студенти іноземних навчальних закладів (на 68% менш схильні, ніж респонденти, які не є студентами) та люди, що не працюють, але активно шукають роботу (на 45%, ніж ті, що не працюють і не шукають).
Це може бути пов'язано з адаптацією до життя країни перебування та перспективами майбутнього. До того ж, значущим виявився вплив доходу: люди з високим доходом до війни більш схильні до повернення, тоді як ті, які мають високий рівень доходу зараз, - менш схильні.
За допомогою кластерного аналізу ЦЕС виокремив чотири групи біженців. Перша група (25% від усіх біженців) - це класичні біженці: переважно жінки середнього віку з дітьми, які виїхали до Польщі. Вони не є дуже адаптованими до життя за кордоном, оскільки 41% українців з цієї групи ніколи раніше не були за кордоном. Основною причиною їх виїзду за кордон були побоювання за власну безпеку.
Друга група (29% від усіх біженців) - це квазітрудові мігранти, які виїхали за кордон не тільки через війну, а й для роботи. Вони є найбільш адаптованими до життя за кордоном, оскільки 25% людей цієї групи вже мали досвід роботи за кордоном. Також, для цієї групи зовнішні фактори - як бойові дії, так і політика української держави - найменше впливатимуть на їх рішення щодо повернення до України.
Третя група (29% від усіх біженців) - це професіонали, особи, які переважно працюють за спеціальністю та менше готові працювати не за нею. Також, до війни вони часто мали власний бізнес. Ця група є більш лояльною до України та частіше, ніж інші, планує повернутися в Україну.
Четверта група (16% від усіх біженців) - це люди із зони бойових дій, українці, які найбільше постраждали від війни. Люди з цього сегменту найбільш готові робити кроки для адаптації за кордоном. Водночас вони також висловлюють найбільшу готовність до повернення в інший регіон України, якщо повернутися до їхнього рідного буде неможливо. Їх рішення щодо повернення залежатиме від створених умов для цього.
За розрахунками аналітиків, за різними сценаріями за кордоном можуть залишитись від 1,3 млн до 3,3 млн українців. Це на 0,4-0,6 млн осіб більше, ніж вони розраховували станом на грудень 2022 року. Така зміна є наслідком довшої тривалості воєнних дій та подальшої адаптації біженців до життя за кордоном. Неповернення українців матиме суттєвий вплив на українську економіку, яка може втратити від 2,7% до 6,9% свого ВВП щороку.
Джерело:
