Напередодні проведення IV Міжнародного форуму «Людський капітал: навички для майбутнього», який має відбутися 16 листопада ц.р. ми взяли ексклюзивне інтерв’ю для газети «Профспілкові вісті» у голови Національного агентства кваліфікацій Юрія Баланюка.
- Юрію Вікторовичу, розпочнемо з того, що Ви розмістили пост у соцмережах про рекордну кількість учасників курсу відеолекцій з розроблення професійних стандартів. Чому тема профстандартів стала популярною. Яка зараз ситуація з їх розробленням?
Що собою представляє професійний стандарт - це документ, який описує вимогу до тієї чи іншої професії через професійні кваліфікації, а трудові функції показують до якого рівня Національної рамки кваліфікацій відноситься та чи інша професійна кваліфікація. Це дає можливість для людини зрозуміти, яким навичкам їй потрібно навчитися. По суті, професійний стандарт є дороговказом для системи освіти.
Освітні програми написані на основі професійного стандарту є підказкою будь-якому викладачу, який ні фізично ні операційно, ні за принципом своєї роботи не перебуває постійно на виробництві чи на якихось промислових майданчиках, і не має детального уявлення, який насправді є цей працівник і не спроможний логічно скласти якісну програму. Журналісти не можуть писати професійні стандарти будівельників, а будівельники не можуть писати за журналістів.
Варто відзначити, коли Національне агентство з кваліфікації створювалося таких професійних стандартів було близько 10. Зараз таких професійних стандартів 289 і 370 заявок на розроблення нових професійних стандартів, і я передбачаю, що кількість таких заявок збільшиться. Але що ще важливо, що за період діяльності агентства частина професійних стандартів уже оновилася. Це означає, що ринок розуміє, що він є повноцінним учасником формування людського капіталу, і робить внесок у його розвиток, тому що сьогодні ринок не сподівається тільки на державу або на систему освіти, він сам формує вимоги для системи освіти.
Інтерес до розроблення професійних стандартів зростає. 1171 людина зареєструвалася на лекції по цій тематиці, і це, насправді, рекорд за весь період проведення нами процесу навчання.
- Що собою являє Національне агентство кваліфікацій - це колегіальний орган?
Так, це колегіальний орган, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства, яке регулює систему кваліфікації. Ми не державні службовці. Це орган який створений відповідно до закону про освіту і регулюється окремим законодавством, але що важливо, що формат самого агентства, - це відповідь на виклики часу. Уряд і Верховна Рада розуміють – з формуванням людського капіталу одна держава не спроможна впоратися, так ефективно як би це робив формат соціального партнерства, тому свого часу було ініційовано створення такого органу. Його повноваження або рішення, які має реалізувати цей орган були передбачені Угодою про асоціацію з ЄС, виходячи з того, що Україні необхідно провести процедуру формування інструментів для визнання неформальної/формальної освіти, що стало наслідком формування профстандартів на базі яких створюються кваліфікаційні центри. Національне агентство діє з 2019 р. і підзвітне Кабінету Міністрів.
- Перейдемо до іншого запитання про роль профспілок у розробленні і затвердженні професійних стандартів, але подивимося на це питання трошки ширше, я хотів би запитати про взаємодію профспілок як соціальних партнерів, органів державної влади і роботодавців та агентства. Чим допомагають вам профспілки?
Очевидно, що абсолютна комунікація, підтримка, кооперація, формування спільних рішень є на поверхні. Я говорив про те, що Національне агентство кваліфікацій колегіальний орган, то тут варто наголосити на тому, що в агентстві присутні 25% представників СПО профспілок. І більше того, вони не лише відстоюють, вони формують правила гри і впливають на процедуру поширення інформації щодо розробки профстандартів, формування методичних рекомендацій та проєктів нормативно-правових актів, які затверджує Уряд.
Друга річ, що у цих нормативно-правових актах, які регламентують порядок розроблення та введення в дію перегляду професійних стандартів виписана чітка процедура формування робочих груп, порядку погодження /узгодження тощо, і професійні спілки як соціальний партнер по формуванні людського капіталу там є передбачені, ти не можеш зробити робочу групу без участі професійних спілок.
Наведу приклад, що стосується вугільної галузі, де було ініційована процедура розроблення професійного стандарту і професійні спілки надали конкретні пропозиції до трудових функцій по суті професійного стандарту, – це підвищує його якість. І особливо важливо, тому що професійний стандарт лягає в основу системи освіти, що готує фахівців, які повинні вміти не тільки видобувати вугілля але і бути соціально захищені. Потрібно подякувати профспілкам за експертну роботу: листи, висновки, рекомендації, пропозиції до профстандартів.
Профспілки для нас є активним, ефективним, конструктивним і результативним соціальним партнером. Я б на таких чотирьох позиціях зробив акценти, і мені особисто досить комфортно, і приємно працювати з ними.
- А як Ви бачите майбутнє співпраці Національного агентства і Федерації профспілок України?
Ми спільно формуємо бачення політики щодо професійних стандартів і доносимо до Уряду. Це корисно подивитися на професію через призму окулярів профспілкового бачення, роботодавця і центрального органу виконавчої влади, бо ми ж говоримо в системі кваліфікацій не тільки про освіту, але й про працю, тому що працю треба організовувати, у нас має бути актуальний класифікатор професій, що створює можливість прогнозувати, а це ефективне використання бюджетних коштів, тому таким важливим є баланс думок і поглядів.
Перед нами стоять колосальні виклики з приводу інтеграції національної системи кваліфікації до ЄС, і ти не можеш фантазувати як змінити систему, ти її маєш привести у відповідність. Я думаю, що у перспективі ми можемо сформувати і спільне бачення щодо напрацювання рекомендацій і змін до європейського законодавства. Наші європейські партнери нам за це ще і подякують. Ми маємо керуватись принципом: працювати заради того, щоб жити, а не навпаки.
- До речі, за прогнозами у грудні ц.р. можуть розпочатися перемовини про вступ України до ЄС. Інтеграція до європейського кваліфікаційного простору. Що це дасть Україні? Співставлення Національної рамки кваліфікацій з Європейською рамкою. Визнання українських кваліфікацій, вільний ринок праці.
Зразу хочу розвіяти російські наративи про те, що Україна буде бідною по завершення війни, під це підводять навіть якісь сумнівні результати досліджень, і все решта. Я вам скажу так, велика кількість людей виїхала. Очевидно, що не всі вони повернуться але я думаю, що в межах тієї кількості населення яке буде, їх буде достатньо, щоб зробити Україну успішною. Це, по-перше.
Друга позиція, що дасть нам відкритий ринок праці? Не треба цього боятися, а треба створювати умови, щоб це відбулося швидше. Тому що інвестор швидше прийде в ту країну, в якій є людський капітал, ніж туди, де тільки створені енергетичні умови, і є газ та нафта.
Ми часто чуємо, що у нас працьовиті люди – це так, але це не професійна розмова, треба говорити про те, що наш зварювальник чи токар такий самий або наближений за кваліфікацією як на німецькому підприємстві Rheinmetall і його не треба довчати. Тому співставлення Національної рамки кваліфікації дає можливість нам розмовляти однією мовою, привівши наш класифікатор професій відповідно до ISCO. Всі ці розмови про те, що ми закриємо кордони - ні до чого доброго не призведуть, ми все це вже проходили за радянських часів.
Другий важливий момент, - це автоматизація і роботизація виробничих, логістичних процесів, вони вимагають високого рівня кваліфікації з відповідним рівнем оплати праці. Тому треба говорити про швидку перекваліфікацію і навчання впродовж життя. А система освіти може переглядати освітню програму впродовж навчання самого студента. Профестандарт має ставати актуальніший.
- Це, нормально - ми захищаємо інтереси працівників. Так Ви за вільний ринок чи проти?
Це ж риторичне запитання. Очевидно, що так, ми не можемо спинити процес. Ми можемо допомогти його адаптувати. Весь світ зараз полює за людським капіталом, чому не маємо робити це ми як українська держава, чому ми не маємо створити всі умови для того, щоб у нас працювали високотехнологічні виробництва. Ми маємо на це право і відстоюємо його на полі бою.
Розмову вів Юрій Работа
