Працювати під час війни та пов’язаної з нею економічної кризи вкрай непросто. Причому всім – і роботодавцям, які стикаються з численними складнощами у логістиці, організації виробничих процесів, збуті, і їхнім співробітникам, яким доводиться виконувати свою роботу в умовах постійної небезпеки та стресу, підвищеного навантаження через брак кваліфікованого персоналу. Однак життя зараз таке, іншого шляху немає: щоб втримати підприємство на плаву, соціальні партнери мають шукати розумні компроміси та чути один одного. Особливо у тому, що стосується найгостріших питань – зокрема таких, як заробітна плата.
– Саме підвищення зарплат не менше ніж на 30% шляхом збільшення фонду оплати праці було вимогою нашої первинної організації ПМГУ в процесі ініційованих нами колективних переговорів, – зазначає профлідер Дніпровського металургійного заводу Сергій Крамарчук (фото зверху). – Ми довго думали, чи варто розпочинати цю розмову в наявній несприятливій ситуації. З осені 2021 року ДМЗ працював нестабільно, після розгортання повномасштабної війни все стало ще гірше. Однак в липні 2023-го вирішили – мусимо діяти, адже низька заробітна плата є причиною низки проблем, у тому числі – дедалі наростаючого відтоку кадрів.
Навіть за повної зайнятості зарплати більшості працівників ДМЗ тоді складали від 8 до 15 тисяч гривень – найнижчий рівень серед підприємств ГМК міста і навіть області. Коли ж значну частину трудового колективу перевели на 3-4-денні графіки роботи, доходи людей взагалі стали мізерними. Тому вимога первинки щодо підвищення заробітної плати мала підтримку заводчан.
Наприкінці жовтня 2023 року на засіданні повноважних представників сторін соціального діалогу було прийнято рішення про утворення спільної робочої комісії у складі 12 осіб. З боку роботодавця до неї увійшли перший заступник генерального директора ПрАТ «ДМЗ» Денис Хвостов, заступники директора Олександр Туршуков (з контролю за виконанням бізнес-процедур і збереженням активів), Іван Малий (з персоналу та соціальних питань), Мехман Саядулла Огли Ібрагімов (головний інженер), Олександр Мар’янчук (з фінансів та економіки) та директор з правових питань ТОВ «ДІ СІ ЕЙЧ СТІЛ» Дмитро Присяжнюк.
Профспілкову сторону, крім мене, представляли мій заступник Олександр Бондарєв, майстер нагрівальних печей прокатного цеху №1 Олександр Ребриков, контролер з енергонагляду відділу головного енергетика Вікторія Глаголєва, головний правовий інспектор праці Дніпропетровської облорганізації ПМГУ Ольга Архипова, а також провідний експерт з регулювання соціально-трудових відносин апарату Профспілки Валентина Броннікова.
Процес колективних переговорів проходив складно. Після п’яти спільних засідань ми так і не дійшли згоди щодо конкретних відсотків підвищення заробітної плати шляхом збільшення ФОП. Профспілкова сторона вносила аргументовані пропозиції і при цьому висловлювала готовність іти на компроміс. Однак наші опоненти не поспішали робити кроки назустріч, тож переговори завершилися підписанням протоколу розбіжностей.
У перших числах лютого 2024 року наша первинка вдалася до колективного трудового спору. Відповідно до чинного законодавства до його врегулювання долучилися фахівці Національної служби посередництва і примирення. Позитивному вирішенню питання сприяли заступник голови Профспілки Богдан Оверковський, голова Профспілки Олександр Рябко, який не лише ініціював обговорення цієї гострої теми з керівниками ДМЗ, але й під час ділової зустрічі з головою НСПП Дмитром Кухнюком привернув його увагу в тому числі й до ситуації на нашому підприємстві.
Примирна комісія збиралася двічі: 15 та 23 лютого. На другому засіданні, після узгодження позицій сторін, було підписано Угоду про вирішення колективного трудового спору. Цим документом передбачено підвищення рівня заробітної плати працівникам ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» з 1 березня 2024 року шляхом збільшення фонду оплати праці підприємства на 22,2% згідно диференціації в оплаті праці між працівниками підрозділів станом на 1 грудня 2023 року. У працюючих підрозділах підвищення складе в середньому 25%, у непрацюючих – 10%, у підрозділах категорії «Управління» – 15%.
Чи задоволений профком таким результатом? З урахуванням постійного зростання споживчих цін та тарифів на комунальні послуги, звісно, хотілося б відчутнішого збільшення доходів спілчан. Однак всі ми розуміємо – рівень підвищення, який нам вдалося відстояти, на тлі війни та економічної кризи є непоганим. Крім того, дуже важливо, що навіть у важкий воєнний час працює механізм колективних переговорів, який дає можливість захищати інтереси членів ПМГУ та знаходити спільну мову з соціальними партнерами. Звісно, питання заробітної плати й надалі буде на контролі первинної організації.
– Первинка ПМГУ ДМЗ загалом і її представники, які брали безпосередню участь в переговорах, проявили сміливість та витривалість, – так, у свою чергу, коментує ситуацію провідний експерт з регулювання соціально-трудових відносин апарату Профспілки Валентина Броннікова. – У надскладних умовах війни вони наважилися вийти на колективні переговори, наполегливо закликали соціальних партнерів до діалогу і не здавали своїх позицій в цьому процесі.
Відстоювати справедливий рівень підвищення зарплати працівникам підприємства було нелегко. Адже колективні переговори – не дружнє спілкування, а складний механізм пошуку прийнятних для обох сторін рішень. Кожен аргумент у ньому повинен бути виваженим і обґрунтованим.
Важливу роль тут грає вміння запитувати, збирати, систематизувати та аналізувати інформацію. Так, у ході переговорів з представниками сторони роботодавця на підкріплення профспілкової позиції значною мірою спрацювала презентація, підготована головним спеціалістом апарату Дніпропетровської обласної організації ПМГУ Вікторією Литовченко та відділом соціально-економічної роботи апарату Профспілки, зокрема його начальником Ольгою Гончарук.
У профкомі ДМЗ і раніше знали, а тепер ще краще розуміють, наскільки ретельної підготовки потребують колективні переговори, наскільки велике значення тут має додержання процедур, точність та переконливість цифр, влучність аргументів та формулювань, правильність оформлення документів, наскільки обізнаними – економічно, юридично, психологічно – мусять бути профспілкові переговірники.
Пройшовши шлях від звернення до роботодавця з вимогою до підписання Угоди про вирішення колективного трудового спору, представники первинки ПМГУ Дніпровського металургійного заводу на чолі з їхнім лідером Сергієм Крамарчуком, без сумніву, збагатилися новими знаннями та практичними навичками, зрозуміли, на що звернути увагу в роботі профорганізації та її органів, а головне – повірили у свої сили і добилися реального підвищення зарплати працівникам підприємства, виправдавши довіру спілчан.
Голова Профспілки Олександр Рябко також оцінює результати колективних переговорів на ДМЗ позитивно. Він каже:
– За роки незалежності вітчизняна економіка неодноразово проходила через періоди криз. Разом з нею «лихоманило» і ГМК. Однак навіть у найбільш складні часи рівень конфліктогенності в нашій галузі залишався достатньо низьким, особливо в порівнянні з деякими іншими сферами промисловості – тією ж вугільною.
У моменти зростання напруженості Профспілка металургів і гірників України в першу чергу закликала роботодавців до соціального діалогу. Нас чули. Укладена на рівні ЦР ПМГУ та об’єднання роботодавців Галузева угода закріплювала, зокрема, адекватні мінімальні гарантії в оплаті праці, вищий, у порівнянні з іншими галузями економіки, рівень соціальних пільг і гарантій. Ці норми Галузевої угоди лягали в основу колективних договорів, що значною мірою забезпечувало соціальну стабільність в колективах підприємств та ГМК в цілому.
Авжеж, гострі ситуації періодично виникали. Чималий досвід трудових конфліктів з адміністрацією є у первинки ПМГУ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Зі стихійним протестними настроями кілька років тому мала справу профорганізація Криворізького залізорудного комбінату. На щастя, тоді вдалося повернути процес у правове поле і врегулювати стихійний страйк.
Та в основному на підприємствах соціальні партнери спромагалися домовлятися «мирно». Вони заключали гідні колдоговори та рік у рік пролонговували їхню дію. І врешті це зіграло проти нас. Ми довго не «прокачували м’язи» у справжніх, складних та напружених колективних переговорах, бо пролонгація колективного договору відбувається за спрощеною процедурою. А тепер, в сучасних умовах, просто вже не буде.
Після розгортання повномасштабної війни український ГМК зіштовхнувся з величезною кількістю проблем. Підприємства почали нести значні втрати, і, відповідно, скорочувати видатки – в першу чергу, як завжди, на робочу силу.
У прагненні підтримати бізнес наші законодавці обмежили права працівників і профспілок. Роботодавці цим скористалися: стали масово призупиняти дію норм колективних договорів, скоротили більшість соціальних програм, а на питання щодо підвищення заробітних плат відповідь взагалі майже всюди одна – «не на часі».
У Профспілці металургів і гірників України, звісно, розуміють: економічна ситуація надскладна. Але ж труднощі не тільки у роботодавців. Люди, які працюють, виконують свої виробничі завдання в умовах війни, мають принаймні отримувати за це гроші, на які можна прожити. Ціни й тарифи постійно ростуть, тож питання підвищення зарплат стоїть дуже гостро.
Тому минулого року наша Профспілка провела для профлідерів і активу семінар-тренінг на тему колдоговірного регулювання, спрямованого в першу чергу на підвищення заробітної плати. За його підсумками ми підготували рекомендації, розіслали їх у первинні організації. Також Центральна рада ПМГУ звернулася до роботодавців галузі із закликом підвищити зарплату співробітникам підприємств щонайменше на 20% шляхом проведення колективних переговорів з первинками.
Одним із перших колективні переговори щодо підвищення заробітної плати наважився ініціювати профком ПМГУ Дніпровського металургійного заводу. Перемовини йшли дуже непросто, тривали майже три місяці. Оскільки дійти в них компромісу не вдалося, далі послідувала велика робота щодо вступу у колективний трудовий спір – на це пішло ще два місяці. Але зусилля первинної організації не були марними, трудовий спір завершився узгодженням прийнятних відсотків підвищення зарплат працівникам заводу.
Не називатиму це перемогою Профспілки. Назву закономірним підсумком злагоджених дій всіх залучених до процесу ланок ПМГУ.
Шлях, пройдений первинкою ДМЗ, ще раз довів: хто не боїться діяти, хто бореться, той досягає результату. Колективні переговори – ефективний правовий інструмент відстоювання інтересів працівників. Однак щоб використовувати його повною мірою, профлідерам і активу потрібні знання та практичні навички. А ще солідарна підтримка спілчан, адже тільки разом ми – сила.
Профспілка трудящих металургійної
і гірничодобувної промисловості України
