- Минуло три воєнних роки, відбулися значні економічні та соціальні зміни, на які вплинули релокація, демобілізація та інші фактори. Які з’явились новації в роботі з охорони праці?
28 квітня ми традиційно відзначаємо Всесвітній день безпеки та здоров’я у сфері праці і День охорони праці в Україні. У цей день ми з сумом згадуємо працівників, які втратили життя і здоров’я на робочих місцях. Багато країн виводять цей день на національний рівень, щоб нагадати, якомога більшій кількості людей, про важливість дотримання безпеки праці та наслідки невиконання правил техніки безпеки, а роботодавцям виконання вимог охорони праці.
Міжнародна організація праці у 2022 році ухвалила рішення, що міжнародні правові норми у сфері безпеки праці викладені в Конвенціях МОП № 155 та № 187 є основоположними. У результаті цього рішення всі держави-члени МОП, навіть ті, які не ратифікували вказані конвенції, мають зобов’язання, що випливає із самого факту їхнього членства в Організації, дотримуватися та добросовісно реалізовувати їх.
Таке зобов’язання має і Україна, яка сьогодні реформує законодавство у сфері охорони праці з метою приведення його у відповідність до вказаних міжнародних правових норм. А це сотні нормативно-правових актів, які зобов’язують роботодавців створювати належні умови праці та убезпечувати працівників від шкідливих, важких та небезпечних факторів роботи в усіх сферах економічної діяльності.
Ми сподіваємося, що новий європейський рівень законодавства про безпеку і здоров’я на робочому місці, в умовах російської агресії, має запровадити нові підходи організації безпечної праці, зокрема і на релакованих із Сходу і Півдня на Захід виробничих підприємствах. Там заново все перезапускається, приходять нові люди, які не мають навичок і традицій працювати в індустріальних галузях. Ми не можемо сказати, що наприклад десь у Закарпатті колись існували великі промислові підприємства, де працювали десятки тисяч людей, а зараз такі підприємства туди переїжджають і наймають на роботу тисячі людей, щоб захистити промисловий потенціал країни.
2. До речі, завершується тривала робота з приведення законодавства про охорону праці і здоров’я до міжнародних стандартів. До чого мають бути готові профспілковці, що очікує працівників в Україні із ухваленням нового законопроєкту про безпеку і здоров’я на робочому місці?
Що нам пропонує новий законопроєкт і відповідно нове регулювання?
По-перше розширення відповідальності роботодавця. Якщо раніше був нормативний акт, який визначав скільки умовних кілограм, умовна людина тієї чи іншої статі, може підняти під час проведення технологічних операцій протягом дня, то за новими нормами – роботодавець несе персональну відповідальність за те, щоб робітник у кінці робочої зміни був живим і здоровим. Він сам має розробити відповідні технологічні карти, підходи, найняти відповідну кількість людей, які проєктують, впроваджують і контролюють працівників для того, щоб вони не зробили помилку, яка буде коштувати їм здоров’я, а також всім працівникам, які рядом працюють.
По-друге, більша відповідальність працівників і профспілок до яких вони входять. Відповідальність полягає в тому, що треба розмовляти з роботодавцем, не очікувати, а ставити його до відома про наявність тих чи інших проблем на робочому місці, від оголених проводів на якомусь виробничому обладнанні, до рівності підлоги, щоб запобігти наїзду якогось пересувного механізму поряд з твоїм робочим місцем. Для цього профспілкам потрібно проводити відповідні консультації, що є частиною нового законопроєкту, проводити узгодження, а працівникам відмовлятися від небезпечної роботи, якщо ти точно знаєш, що ця робота призведе до травми або загибелі.
І по-третє, що зараз відбувається – це реформування національного законодавства в частині ризику бути травмованим, або загиблим внаслідок військової агресії на робочому місці. І тут профспілки роблять все можливе для того, щоб наші індустріальні галузі і їх працівники були захищені. Обстріли відбуваються щоденно, російський агресор може назвати будь-яке підприємство, куди прилетіла ракета – оборонним, чи складом озброєння, чи зібранням військових, придумати будь-яку іншу нісенітницю.
Тому нашим працівникам необхідно:
а) вміти і знати, як швидко евакуюватися з робочого місця в разі небезпеки ракетного або артилерійського обстрілу;
б) убезпечувати себе і навколишніх від тих факторів, які є у зв’язку з військовою агресією;
в) не нехтувати безпекою праці в тому числі по дорозі на підприємство, або з підприємства додому.
Ми, наразі, завершили раунд переговорів з відповідними державними органами навколо проблеми визнання нещасних випадків, які сталися внаслідок військової агресії, пов’язаних з виробництвом, і зараз вирішуємо яким чином фінансово, організаційно і турботою зберегти життя і здоров’я членів трудових колективів.
Профспілки мають бути готовими до зміни усієї парадигми безпеки праці. У Міжнародній організації праці цю сферу регулюють як мінімум 6 Конвенцій, в європейській законодавчій базі – це Директива 391 та більше десятка інших галузевих директив, якими у різних сферах запроваджено мінімальні гарантії безпечної праці на підприємствах. Ці директиви про те, що профспілкові органи мають не тільки вести переговори, або заявляти про проблеми, вони мають також організовувати людей навколо ідей безпечної праці. І тут ми маємо великий виклик, яким чином нам в нашому профспілковому середовищі навчити десятки тисяч профспілкових представників на підприємствах, в профкомах тим новим підходам, які будуть діяти після ухвалення нового законопроєкту про безпеку праці і здоров’я на роботі.
Працівники мають знати про новели, профспілкові працівники мають вміти донести ці новели до спілчан та мають бути готовими працювати в двосторонньому напрямку, збирати інформацію, доводити цю інформацію від членів профспілок до роботодавця, і у разі відсутності його реагування співпрацювати вже з державними органами.
- Під час воєнного стану профспілки продовжують здійснювати громадський контроль за додержанням законодавства про працю та охорону праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці та навчання, належних виробничих та санітарно-побутових умов?
Так, дійсно процес громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці. не зупиняється. Збір інформації за результатами 2024 р. показав, що хоча і знижується загальна кількість небезпечних випадків, розширюється тенденція відсутності реагування на поточні проблеми на виробництвах у питаннях безпеки праці.
Фахівці з охорони праці членських організацій Федерації профспілок за результатами проведення громадського контролю надають роботодавцю, органам центральної і місцевої влади подання, на які вони згідно із законодавством зобов’язані відреагувати; вони також приймають участь в розслідуванні нещасних випадків на виробництві, і у разі незгоди з рішенням комісії – в акті розслідування зазначають свою особисту думку. З метою недопущення нещасних випадків у майбутньому, наші колеги проводять консультації, навчання працівників на робочих місцях, і тут енергія та інвестиції ФПУ для підтримки 18 профспілкових представників із безпеки праці по всіх регіонах України, є великою доданою вартістю у діяльності територіальних профоб’єднань. Ми продовжимо цю роботу і у 2025 році, інвестуючи в це більше коштів. Багато наших міжнародних партнерів готові підтримувати цю роботу, особливо у розрізі того, що зараз наші представники у регіонах мають навчити багатьох профспілкових працівників новому регулюванню у сфері безпеки праці.
- Цього року Міжнародна організація праці відзначає Всесвітній день безпеки та здоров’я у сфері праці під гаслом «Революція галузі безпеки та здоров’я: роль ШІ та діджиталізації у сфері праці». Як Ви вважаєте, наскільки це гасло є актуальним для України?
Що тут скажеш, ми кожного року живемо в іншому світі. Змінюються технології, підходи, управління економікою України і всього світу. До прикладу, якщо п’ять років тому ми казали про те, що електромобілі приходять в наше життя зі швидкістю 10-20-30 на рік, то зараз вже йде облік десятків тисяч електромобілів і не лише легкових, але і електротранспорту, який працює на наших підприємствах і дорогах.
Таким чином з’являється новий виклик, який зазначила Міжнародна організація праці готуючись до відзначення Дня охорони праці в 2025 р., а саме – роль штучного інтелекту (ШІ) і диджиталізації у сфері праці. Нам, ще потрібно буде досконало вивчити, яким чином це впливатиме на безпеку праці, якою буде наша відповідь, щоб застосування цих технологій було безпечним.
Ми можемо бачити, що ШІ зараз не лише допомагає писати скріпти для рекламодавців, він допомагає організовувати працю, логістику, допомагає організовувати цілі бізнеси, він управляє навіть таксі.
І тому наші працівники мають бути впевнені у тому, що сплановані ШІ схеми пересування, наприклад, по металургійному заводу, або по будівельному майданчику, відповідають вимогам безпеки праці, не зашкодять тим, хто працює. Вважаю, що потрібна загальна координація в тому, щоб роботи приносили користь економіці і суспільству і не наражали на небезпеку через те, що їх розробники не передбачили їх взаємодію з людьми.
Ми на порозі того, щоб профспілки все більше набували відповідальності у навчанні навичкам роботи у взаємодії з ШІ. Ми знаємо про короткострокові курси, які існують і в будівництві і у моряків, я впевнений, що вони є і у металообробників, є курси текстильників, у т.ч. організовані роботодавцями. І ці курси мають також бути основані на питаннях введення основ безпечної праці. Якщо ти працюєш з інструментом, ти маєш знати як з ним працювати безпечно, якщо ти працюєш на висоті, або під землею, ти маєш розуміти, яким чином це може впливати на твоє здоров’я, твоїх товаришів, що працюють поруч, тощо. І ці питання звичайно будуть обговорюватись у ході навчання.
Відзначаючи День охорони праці хочу побажати нам усім гідної праці та зарплати, дієвих профспілок і відповідальних роботодавців. А така праця передбачає наявність високотехнологічних робочих місць, безпечних умов праці з відсутністю загроз того, що ви через декілька років можете отримати хворобу легень, або інших внутрішніх органів, або рухового апарату. Хочеться, щоб працівники жили від початку свого трудового життя і до старості щасливими та користувались результатами своєї праці на користь як себе особисто, так і своїх дітей і онуків.
У День охорони праці давайте згадаємо всіх тих хто отримав травми і загинув на робочих місцях, подякуємо нашій Армії за те, що ми маємо можливість працювати у тилу і забезпечувати фронт.
Гідна праця починається з турботи про людину. І кожен наш крок у цьому напрямку — це внесок у безпечніше та справедливіше майбутнє.
Вів розмову Юрій Работа
