В Закарпатській облпрофраді згідно Постанови Президії обласної ради профспілок започатковано Книгу пам'яті. Її сторінки присвячені спілчанам різних галузей, які віддали за свободу і незалежність України найдорожче - своє життя.
До Дня захисників і захисниць України у Книзі пам'яті, за поданням обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, з'явилася нова сторінка - Ігор Юрійович Козел народився 23 березня 1974 року у селі Чертеж на Ужгородщині в багатодітній родині.
Доросле життя принесло йому нові виклики та відповідальність. Ігор створив сім'ю, разом із дружиною Наталією виховували трьох дітей.
Він прийняв двох синів дружини – Максима та Володимира (наразі вони захищають рідну Батьківщину від російських окупантів) – як рідних, і вони відчували його справжню батьківську любов та підтримку.
Згодом у сім'ї народилася донечка Полінка, яка стала найбільшим скарбом для батька. Для дітей Ігор був прикладом мужності, чесності й працелюбності. Працював будівельником КП "Водоканал м. Ужгород",
Коли росія розпочала повномасштабну війну проти України, Ігор не міг залишатися осторонь. Він, як справжній син своєї Батьківщини, став на її захист. Був старшим стрільцем-оператором 2-го механізованого батальйону військової частини А0222 з позивним "Іва".
Його рішучість і сила духу були прикладом для побратимів. На передовій він не лише боровся зі зброєю в руках, а й рятував поранених, виносив з поля бою загиблих, ризикуючи власним життям. Він ніколи не шукав легких шляхів, завжди йшов туди, де було найважче, бо знав: за його спиною – сім'я, друзі, рідне Закарпаття і вся Україна.
Побратими згадують його як сміливого, надійного і щирого воїна. З ним було легше витримувати найважчі дні, бо Ігор завжди знаходив добре слово, умів підбадьорити, підтримати жартом чи порадою. Він мав особливу здатність залишатися світлою людиною навіть серед війни й руйнувань.
23 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі міста Торецьк Донецької області, життя Ігоря обірвалося. Йому було всього 50 років. Він пішов із життя як Герой – у бою, віддано й мужньо, захищаючи свою землю та свій народ.
Його смерть стала страшним ударом для рідних і близьких, але водночас залишила по собі світлу пам'ять про людину, яка жила чесно, працювала віддано й боролася безстрашно.
Від Ужгородської міської ради військовослужбовець Ігор Козел отримав звання «Почесний громадянин м. Ужгорода» (посмертно).
1 жовтня в Ужгороді, на Пагорбі Слави, у День захисників і захисниць України пам'ять про полеглих Героїв і Героїнь вшанували хвилиною мовчання та спільною молитвою представників різних християнських конфесій.
У цей день голова Закарпатської облпрофради Іван Зелінський відвідав могилу, в якій похований вірний син Батьківщини Ігор Козел.
Очільник профспілок Закарпаття висловив глибоке співчуття дружині Героя Наталії, запалив лампадку і поклав квіти на його могилу.
До вшанування пам'яті Героя долучився і голова Закарпатської обласної ради Роман Сарай.
Ігор Юрійович Козел назавжди залишиться в пам'яті як люблячий чоловік, батько й друг, як приклад справжнього патріота, який понад усе цінував життя своїх близьких і свободу рідної країни.
Його діти несуть далі його силу та любов, його побратими – його мужність, а його рідні – спогади про щирого, доброго й світлого чоловіка. І хоча війна забрала його життя, вона не зможе забрати його пам'ять.
Герої не вмирають – вони продовжують жити у наших серцях, у справах тих, хто бореться далі, у мріях, які здійснять його діти, і в самій Україні, за яку Ігор Козел віддав найдорожче - своє життя.
На фото: пам'ять про Героя - в наших серцях
Сергій Баранчиков,
пресцентр Закарпатської облпрофради
