4 грудня, напередодні Міжнародного дня волонтера, що відзначається у світі щороку 5 грудня, Центральна публічна бібліотека імені Михайла Слабошпицького перетворилася на теплий простір, наповнений щирістю й світлом – таким, що з’являється не від ламп, а від людей, які звикли робити добро мовчки, але від душі. Тут зібралися волонтери Черкаської обласної профспілки працівників соціальної сфери України – не для урочистостей, а щоб на мить зупинити свій щоденний волонтерський рух і почути важливе слово “дякуємо”.
У залі були присутні спілчанки, чия праця непомітна для гучних новин, але добре видима на передовій. Ті, хто плетуть маскувальні сітки, кікімори, кавери з теплом і терпінням: Олена, яка допомагає найбільше, не пропускає жодного дня і завжди приходить першою. Вона не просто плете — вона організовує, підтримує, надихає, знає, де що підказати, як допомогти та зробити роботу швидше й якісніше. Поруч із нею — працьовиті Світлана, Валентина, Людмила та ще одна Світлана, чиї руки вже знають кожен вузлик на дотик.
Любов, Ольга й Віолетта уважно ріжуть тканинки, флізелін, перетворюючи клаптики на частини великої справи, кожна – майстриня, яка з любов’ю та терпінням робить свою частину спільної роботи. Галина, Валентина, Марія й Ніна теж долучаються до волонтерської діяльності, вони ті, хто підтримають, підхоплять, допоможуть, коли комусь не вистачає сил.
Серед волонтерок й Раїса Олександрівна – майстриня тепла. Її руки вже виготовили понад тисячу вовняних шкарпеток, ковриків для сидіння та теплих муфт – речей, в яких є щось материнське, те, що зігріває навіть на холодному позиційному вітрі.
Людмила – волонтерка з унікальним баченням і винятковою майстерністю, яка з маленького робить велике. У її руках навіть найменший шматочок тканини оживає й стає частиною великої справи. Вона вміє з’єднати непоєднуване, зшити з дрібних шматочків цілісну основу, створити величезні й міцні сітки так акуратно, що кожен шов здається продуманим до найменшої деталі і важко осягнути як це можливо було поєднати. Людмила працює з натхненням і творчим мисленням, яке робить її невід’ємною частиною волонтерського серця колективу.
Під час заходу волонтеркам вручали подяки та солодкі подарунки. Це були не просто нагороди, а маленькі листи вдячності від усієї профспілкової родини, тихе “ми бачимо вашу працю”, яке іноді важить більше, ніж гучні оплески.
Особливим моментом стало нагородження почесними знаками Профспілки працівників соціальної сфери України “За соціальне партнерство” волонтерів-військових Яни та Володимира, які, попри службу, підтримують соціальні ініціативи профспілкової організації. Почесні відзнаки є символом вдячності за їх важливу місію – захист країни та підтримку волонтерського руху.
Разом з ними почесними знаками нагородили партнерів-волонтерів Андрія, Валентину та Світлану. Вони багато років знаходяться поруч із обласною профспілкою у справах допомоги військовим, соціальним закладам, підсилюють кожну ініціативу та завжди знаходять можливість підтримати там, де найбільше потрібно.
Подяками Президії обласної Ради профспілки були відзначені волонтери Валерій та Віктор – люди, які ніколи не відмовляють у благодійній допомозі, завжди відгукуються на прохання про транспорт, доставку чи логістичну підтримку. Їхня присутність поруч робить волонтерську діяльність набагато сильнішою й ефективнішою.
Важливою частиною заходу стало нагородження Почесними грамотами профспілкових волонтерів соціальної сфери, які вручив голова Федерації профспілок Черкаської області Петро Шевченко. Це щира подяка людям, які не просто долучаються до волонтерства, а тримають його на високому рівні, вкладаючи у свою працю професіоналізм, відповідальність та віру в нашу спільну перемогу.
Особливо хочеться відзначити Світлану Омелян — директорку Гельмязівського психоневрологічного інтернату, активну діячку волонтерського руху. Колектив закладу завжди поруч: у зборі необхідних речей, продуктів, у плетінні сіток, у теплих листах та благодійних ініціативах, які роблять допомогу системною й дієвою.
Проведення заходу очолила Наталія Дутко, голова Черкаської обласної профспілки працівників соціальної сфери України, яка й стала його організатором. Вона вручала нагороди волонтерам, висловлюючи щиру подяку кожному за вклад у спільну справу. Наталія Георгіївна – не лише керівниця обласної профспілки, а й активна громадська діячка та волонтерка, яка особистим прикладом надихає інших, підтримує всі соціальні ініціативи та постійно долучається до допомоги Збройним Силам України.
Спільна волонтерська праця принесла вагомий результат — підтримку отримали 87 бойових бригад (штурмові, механізовані, морської піхоти, десантно-штурмові, БпЛА), військові частини та навчальні центри, тощо.
Присутні волонтери розповідали свої історії, з теплом і сумом, згадуючи наших бійців, холодні мокрі бліндажі, розбиті фронтові дороги. Дякували за спільні добрі справи та відмітили, наскільки важливою є праця волонтерів для тих, хто зараз тримає оборону. У кожному виступі звучали слова вдячності, поваги й віри в нашу спільну силу.
Кульмінацією заходу став перегляд відео про волонтерську діяльність обласної профспілки у 2022–2025 роках. Фото на екрані промовляли сильніше за слова: перші збори допомоги, плетіння сіток, захисного одягу, нагружені автомобілі, поїздки, невтомні руки волонтерів, фотозвіти військових, втомлені, але світлі обличчя. Роки, сплетені між собою так само міцно, як і сітки, що відправлялися на фронт.
Після завершення зустрічі ніхто не поспішав розходитися. У повітрі залишалося щось важливе – відчуття, що всі ці люди, кожний зі своїм умінням і своїм характером, разом створюють великий живий механізм добра. І цього дня добро справді заговорило вголос – голосами тих, хто творить його щоденно, тихо, але невпинно.
Валентина Даник,
головний спеціаліст Черкаської обласної профспілки працівників соціальної сфери
