Цього року відзначається 120-річчя зародження профспілкового руху Придніпров’я. Свій відлік він починає з часу легалізації профспілок царським законом 4 березня 1906 р. «О временных правилах об обществах и союзах», складовою частиною якого були «Временные правила о профессиональных обществах, учреждаемых для лиц, занятых в торговых и промышленных предприятиях, или для владельцев этих предприятий».
Навіть у нинішні непрості часи ця дата є для нас дуже важливою. Історію профспілок області творили чотири покоління профактивістів. Після нещодавньої звітно-виборної кампанії в профспілках області відбулось певне оновлення і омоложення керівного складу в первинних організаціях та вищих профорганах. І треба зробити все можливе, щоб жили і продовжувались наші славні традиції. Профспілки Дніпропетровщини завжди йшли в авангарді профспілкового руху нашої колишньої країни. Такими вони залишаються й у незалежній Україні. Вже більше 1400 днів війни, майже 4 роки, разом з усім народом профспілки борються за право жити у своїй, вільній країні.
… З’явився перший закон про профспілки аж ніяк не з доброї волі царизму, а на фоні подій буремного 1905 р. Маніфест 17 жовтня 1905 р. дарував громадянські свободи - недоторканості особи, свободу слова, совісті, зборів, союзів. «Царь злякався, видав маніфест, мертвим – свобода, живих – під арешт!» - казали тоді в народі з гірким сумом. І хоч закон носив тимчасовий характер, був насичений жорсткими обмеженнями, він був внесений до «Зводу законів царської Росії за 1906 р.» і став тим першим документом, який узаконив діяльність профспілок.
До цього часу перші їх зачатки були представлені товариствами взаємодопомоги, робітничими касами, заводськими комісіями, депутатськими (делегатськими) зборами, які діяли нелегально або напівлегально на промислових підприємствах, ремісничих майстернях, в крамницях, друкарнях, лікарнях та навчальних закладах. Вже тоді вони намагалися захищати права найманих працівників, відігравали певну представницьку роль і вели переговори з роботодавцями.
Дуже важливо, що останнім часом вдалося знайти нові цікаві архівні документи (і ми будемо знайомити вас з ними) не тільки про перші кроки профспілок в регіоні, але й про їх діяльність в масштабах всієї країни. Зокрема, про участь в жовтні 1905 р. представників Катеринославщини ( спілки друкарів та приказчиків – найманих працівників закладів торгівлі) у першій всеросійській конференції профспілок, яка заклала підвалини створення в країні організованого профспілкового руху.
Серед перших 1906 р. в Катеринославі були офіційно зареєстровані спілки - робітників борошномельних та круподерних млинів (травень), ковальсько-слюсарних цехів, булочно-кондитерського виробництва, робітників по металу, фармацевтів (червень). А взагалі до кінця року в губернії легально діяли більше 50 профорганізацій, ще кілька працювали нелегально (зокрема, законодавчо заборонялось створювати спілки поштово-телеграфним, залізничним, сільськогосподарським працівникам).
Восени 1906 р. з метою координації спільних дій і розширення профруху в провінції профспілкові організації створили в Катеринославі Центральне бюро профспілок (ЦБПС), прообраз нинішнього облпрофоб’єднання. До його складу входили представники всіх спілок. Виконавчий апарат бюро складався з кількох працівників, які, крім іншого, курирували діяльність створених за ініціативою спілок юридичної та медичної комісій. Є свідчення й про те, що ЦБПС представляло інтереси галузевих профспілок на перемовинах з владою. Такий факт, наприклад, мав місце, коли виникли проблеми з діяльністю робітничої лікарні, яка фінансувалась спільно профспілками та власниками підприємств. Центральне бюро на зустрічі з губернатором відстоювало інтереси спілок та спромоглося забезпечити функціонування лікарні з надання медичної допомоги робітникам невеликих катеринославських підприємств.
Дніпропетровське обласне об'єднання профспілок
