З перших днів існування профспілкового руху в нашому краї, було помітним намагання розширити його масштаби. Завдяки активній діяльності Катеринославського Центрального бюро профспілок (ЦБПС) та галузевих організацій профспілкові осередки почали виникати у провінції.
Встановлювались також зв’язки з колегами з інших губерній, а представники краю брали участь у всеросійських нарадах та конференціях.
Всі ці кроки, згідно діючого тоді законодавства (повна заборона жодних профоб’єднань в містах, губерніях, країні в цілому), вважалися незаконними і підлягали кримінальній відповідальності. Тобто, ця робота велась нелегально або напівлегально: деякі профосередки у провінції реєструвались, як відділення губернських профспілок.
Дуже важливими були й спроби нашого міжспілкового профцентру та спілки металістів встановити більш тісні контакти з профорганізаціями донбаських повітів губернії.
Загалом на території всього Донбасу було створено 47 профорганізацій, з яких 38 – на Катеринославщині (металісти, гірники, харчовики, хіміки, друкарі, шевці та ін.). Найбільшим було охоплення металістів, зокрема, у Луганську на заводі Гартмана.
«Одним з головних завдань секретаріату Катеринославського ЦБПС, - вказується в книзі «Зародження та становлення профспілкового руху в Донбасі», - було сприяння організації спілок у Донецькому басейні – в цьому центрі металургійного та гірничозаводського промислу.
Саме довідкове бюро Катеринославського ЦБ надавало донецьким робітникам влітку та восени 1906 р. суттєву методичну, організаційну та юридичну допомогу в справі створення профспілок та легалізації… Однак постійно їздити з Донбасу в губернський центр було досить складно і обтяжливо. Тому лідери профспілкового руху Катеринославщини та Донецького краю виступили піонерами обласного об’єднання організованого робітничого руху в Російській імперії».
Були й інші приводи для активізації цієї роботи. В той період в країні починалась дуже сильна економічна криза, яка привела до закриття підприємств і звільнення тисяч їх працівників (в першу чергу – профактивістів, яким в трудову книжку ставили спеціальну відмітку про неблагонадійність, що зачиняло перед ними двері на інших заводах). Тому виникала потреба в перерозподілі працівників на ринку праці, зокрема, в перекиданні частини звільнених з одного регіону в інший, за що пробували взятися й профспілки.
21 листопада 1906 р. відбулась спільна нарада ЦБПС та представників профспілок Донбасу, на якій були розроблені матеріали для підготовки з’їзду профспілок цього регіону.
Він пройшов нелегально через місяць у Дружківці за участі представників 27 профосередків та представників Катеринославського ЦБПС - Г.Петровського. Н.Сандомирського та Усевіна. Зустрічаються згадки й про участь у цьому заході представників Таврійської та Одеської губерній.
Незважаючи на те, що, через різні підходи профспілок до тактики діяльності та збільшення репресій влади, тоді не вдалося створити окреме донецьке профоб’єднання (було організовано лише Центральне бюро профспілок Донбасу), цей захід, на думку істориків, став чи не першою в країні спробою централізації профспілкового руху в рамках окремого регіону чи губернії.
Ця спроба об’єднання додала натхнення профспілці металістів щодо подальших спроб у даному напрямі.
У лютому 1907 р. металісти Катеринославщини взяли участь у I всеросійській конференції металістів, яка нелегально відбулась в Москві. На ній піднімалось питання щодо необхідності – «в умовах наступальної тактики підприємців, які організовують свої спілки для боротьби з робітниками» - створення галузевої профспілки з «єдиною бойовою касою та обласним правлінням» та скликання всеросійського з’їзду. Проте поставлених цілей досягти не вдалося через репресії влади.
Звертає на себе увагу й спроба об’єднання профспілок шевців, які були тоді одними з найактивніших. Як повідомляла місцева преса, 20 вересня 1907 р. в Катеринославі відбулась нарада профспілки шевців нашого губернського центру, а також Києва та Одеси стосовно проведення конференції всіх профорганізацій галузі в українських губерніях.
Йшла там також мова про організацію в країні трьох регіональних оргцентрів, в один з яких, зокрема, повинні були увійти Катеринославщина, Полтавська губернія та Донський край.
В багатьох всеросійських заходах брали участь також катеринославські профспілки друкарів та прикажчиків. Є згадки й про те, що восени 1905 р. члени профспілки робітників і службовців Катерининської залізниці А.Лісовський та Л.Строков взяли участь у I делегатському з’їзді залізничників країни.
Першоджерело: http://www.doop.dp.ua/news/1555-ne-zamikatisya-v-sobi
Дніпропетровське обласне об'єднання профспілок
