Ще донедавна працівники розумової праці — менеджери середньої ланки, аналітики, програмісти, фахівці з комунікацій — вважалися відносно захищеною частиною ринку праці. Диплом, професійна мова, робота «з ноутбуком» і стабільна зарплата створювали відчуття приналежності до своєрідного нового середнього класу, який нібито вийшов за межі традиційної трудової нестабільності.
Сьогодні ця ілюзія стрімко руйнується.
Масові скорочення у технологічних компаніях, оптимізація «офісних» підрозділів, заміна частини функцій штучним інтелектом — усе це показує: для капіталу не існує «привілейованих» категорій найманих працівників. Є лише витрати, які потрібно мінімізувати, і продуктивність, яку потрібно максимізувати.
ШІ як новий інструмент старої логіки
Корпорації дедалі частіше пояснюють скорочення впровадженням штучного інтелекту. Якщо алгоритм може «достатньо добре» написати код, підготувати звіт, модерувати контент чи обробити запит клієнта — навіщо тримати цілий відділ із високооплачуваних спеціалістів?
Це подається як технологічний прогрес. Але з точки зору трудових відносин — це черговий етап тієї самої історії, яка почалася з конвеєра та автоматизованої лінії. Технологія використовується не для полегшення праці, а для скорочення витрат на працю.
Те, що відбувається сьогодні з «білими комірцями», — це не окрема «культурна війна» проти освічених працівників. Це продовження класичної капіталістичної логіки: замінити дорожчу робочу силу дешевшою або автоматизованою, зменшити штат, підвищити норму прибутку.
Кінець старого «соціального контракту»
Протягом десятиліть професійний клас жив у межах негласного соціального контракту:
отримай правильну освіту — і ти матимеш стабільність.
Сьогодні цей контракт переглядається односторонньо.
Навички «декваліфіковуються» алгоритмами.
Знання перетворюються на дані для навчання моделей.
Посади — на тимчасові проєкти.
Те, що раніше вважалося гарантією безпеки, стає зоною ризику.
Фактично ми спостерігаємо процес пролетаризації частини професійно-управлінського класу. Люди, які не ототожнювали себе з робітничим класом, дедалі частіше стикаються з тією самою нестабільністю, яку «сині комірці» переживають уже пів століття: скорочення, аутсорсинг, оптимізація, «ефективність».
Урок для профспілкового руху
Для профспілок у цьому процесі є два ключові висновки.
Перший. Поділ на «білих» і «синіх» комірців стає дедалі менш релевантним. Перед лицем автоматизації та алгоритмічного управління всі наймані працівники опиняються в спільному становищі — як витратний ресурс.
Другий. Питання контролю над технологіями стає питанням влади у виробництві.
Якщо рішення про впровадження ШІ ухвалюються виключно з міркувань прибутку акціонерів, результатом завжди буде скорочення персоналу та інтенсифікація праці тих, хто залишився.
Якщо ж працівники мають представництво і вплив — технології можуть бути використані для скорочення робочого часу, підвищення безпеки, покращення якості праці.
Політичний вимір
Проблема не зводиться до конкретних компаній або політичних персоналій. Ринок сам по собі не гарантує збереження робочих місць — навпаки, він заохочує їх скорочення заради прибутку.
Отже, відповідь має бути колективною:
- розширення систем соціального захисту;
- гарантії зайнятості та перекваліфікації;
- скорочення робочого часу без зменшення зарплати в умовах зростання продуктивності;
- демократичний контроль над впровадженням нових технологій;
- розширення профспілкового представництва в секторі ІТ та професійних послуг.
Час солідарності
Якщо сьогодні «офісний» працівник починає відчувати ту саму вразливість, що й робітник на заводі, — це не привід для розколу, а можливість для нової солідарності.
Штучний інтелект не є ворогом сам по собі.
Ворогом є модель, у якій технологічний прогрес означає збагачення власників і нестабільність для працівників.
Саме тому профспілковий рух має розширювати свою присутність у нових секторах економіки, об’єднуючи працівників незалежно від кольору їхніх «комірців».
Бо в умовах цифрового капіталізму питання стоїть не так:
«Хто наступний?»
А так:
«Чи зможемо ми діяти разом?»
Автор
Василь Шилов, кандидат філософських наук
