Розгорнути широке обговорення в суспільстві проблем гендерної рівності, залучивши профспілкові організації усіх рівнів, інші громадські організації та у співпраці з органами влади і засобами масової інформації. Спільно з громадськими організаціями привернути увагу суспільства до головних напрямків у вирішенні проблем забезпечення гендерної рівності та здійснення відповідних заходів органами влади. Про ці та інші актуальні та важливі пропозиції містяться у Рекомендаціях круглого столу «Гендерна рівність у світі праці. Розширення економічних прав і можливостей жінок: у контексті європейської стратегії України та змін у сфері праці», що відбувся 23 травня у Міжнародному центрі культури і мистецтв Федерації профспілок України.
Організатори цього заходу: Федерація профспілок України, Постійна комісія Ради ФПУ з питань рівності прав жінок і чоловіків, Профспілка працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України, Регіональне представництво Фонду ім. Ф.Еберта.
З вітальним словом до учасників круглого столу звернувся Голова СПО об’єднань профспілок, Голова ФПУ Григорій Осовий. Він підкреслив, що тема гендерної рівності надзвичайно гаряча та актуальна. Це проблема планетарна. Вона потребує постійної уваги з боку суспільства і профспілок зокрема. Насамперед це стосується сфери праці та зайнятості, кар’єрного росту. На жаль, у сфері праці жінки знаходяться у гіршому становище ніж чоловіки у плані кар’єрного росту, оплати праці.
Федерація профспілок України як найбільше профспілкове об’єднання держави приділяє належну увагу питанням гендерної рівності у суспільстві в цілому і у профспілковому середовищі зокрема, зазначив профспілковий лідер. Це стосується як сфери праці та зайнятості, так і сфери громадської діяльності, активізації участі у житті суспільства.
Разом з тим, наголосив Голова ФПУ, слід визнати, що проблем та відкритих питань щодо справедливого вирішення питання гендерної рівності в Україні ще дуже багато. Малий відсоток жінок стають керівниками, особливо на високому рівні. Тому нам усім потрібно просувати профспілкові пропозиції щодо посилення гендерної рівності у суспільстві та боротися за розширення економічних прав і можливостей жінок.
Присутніх також привітали Директор Регіонального представництва Фонду ім. Еберта Маттес Бубе та Національний координатор МОП в Україні Сергій Савчук.
З презентаційною доповіддю виступила голова постійної комісії Ради ФПУ з питань рівності прав жінок і чоловіків, голова Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі Тетяна Ясько.
У доповіді, виступах голови Профспілки працівників будівництва і промисловості будматеріалів України Василя Андреєва, інших учасників заходу зазначалось, що в Україні традиційно притаманне шанобливе ставлення та повага до жінок, визнання їхньої важливої ролі в сім’ї та суспільстві. Законодавча база держави також гарантує рівні права в отриманні роботи та оплати праці усім працівникам, незалежно від статі. Розгорнути широке обговорення в суспільстві проблем гендерної рівності, залучивши профспілкові організації усіх рівнів, інші громадські організації та у співпраці з органами влади і засобами масової інформації. Спільно з громадськими організаціями привернути увагу суспільства до головних напрямків у вирішенні проблем забезпечення гендерної рівності та здійснення відповідних заходів органами влади.
Разом з тим, насправді жінки в Україні потерпають від підвищеного навантаження та зазнають дискримінації в силу різних причин та виконання додаткових обов’язків у сучасній сім’ї, піклуючись про дітей. Негативними є й стереотипи у суспільстві щодо ролі жінки: сприйняття, передусім, жінки як «Берегині», на яку покладено догляд за домогосподарством, і значне відсторонення її на рівні прийняття рішень та позицій в сфері економіки.
Украй низький рівень представництва жінок у вищих органах державного управління, політичних та профспілкових структур. Так, жінки становлять лише 20% серед керівників різних рівнів. У складі Ради ФПУ їх лише 32%, в той час як серед членів профспілок – майже 60%. Це утискає їх інтереси і не сприяє ефективному колективному захисту прав.
Жінки в Україні контролюють 5 – 10 відсотків економічних ресурсів. Згідно з інформацією Державної служби статистики України, у 2016 році розмір середньомісячної заробітної плати у жінок на 26% нижче, ніж у чоловіків. Вони мають менше можливостей, ніж чоловіки у працевлаштуванні на високооплачувану роботу та професійному просуванні. Адже більшість роботодавців віддають перевагу чоловікам з огляду на ймовірність переривання жінками часу роботи та втрату кваліфікації через народження дітей чи догляд за ними у разі хвороби. Жінки першими підпадають під звільнення при скороченні штатів та змушені шукати роботу у тіньовому секторі економіки, виконувати непрестижну, низькооплачувану роботу без дотримання їхніх соціальних гарантій, визначених законодавством держави, або ж шукати роботу за кордоном, наражаючись на небезпеку і приниження та позбавляючи при цьому уваги і виховання своїх дітей. Вкрай гострою є проблема насильства щодо жінок, пов’язана зі збройним конфліктом на сході України, особливо на окупованих територіях, де жінки є найбільш уразливими в аспекті застосування до них примусу.
Робота, домашнє господарство, виховання дітей не залишають жінці вільного часу, обмежують продовження освіти і професійний розвиток, унеможливлюють відновлення працездатності, що вкрай негативно позначається на її здоров’ї, самопочутті, трудових та сімейних відносинах. Складне фінансове становище більшості сімей України спричиняє і зростання насильства щодо жінок, яких щорічно реєструється понад 100 тисяч таких звернень, хоча реальна цифра за оцінками експертів учетверо більша.
Украй складним є становище понад 8 млн жінок, які проживають і працюють у сільській місцевості. Вони обмежені у доступі до більшості ресурсів, зокрема трудових, інформаційних, фінансових, комунікаційних, освітніх та інших.
Учасники круглого столу ухвалили Рекомендації. У них зокрема говориться про необхідність спільно з громадськими організаціями привернути увагу суспільства до головних напрямків у вирішенні проблем забезпечення гендерної рівності та здійснення відповідних заходів органами влади:
§ негайної потреби візуалізувати зони порушення трудових прав жінок, а також їх реальне продуктивне і репродуктивне навантаження в масштабах країни. Без цього неможливо розробити належні заходи по дотриманню прав жінок на ринку праці та боротьби з бідністю. Для цього необхідна системна та об’єднана робота управлінців, які опікуються гендерною рівністю (Державної служби статистики, Міністерства соціальної політики України, Державної служби зайнятості України, Державної інспекції праці, Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, експертних урядових організацій, профспілок, ін. громадських організацій );
§ необхідності розроблення й виконання окремих програм з протидії дискримінації на ринку праці щодо визначених категорій жінок та жінок з уразливих груп. Розробити плани імплементації директив ЄС стосовно забезпечення гендерної рівності на ринку праці та у доступі до послуг (згідно умов Угоди про асоціацію Україна – ЄС 2014-2017 рр.). Передбачити такі заходи в Державній програмі забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, яка готується Кабінетом Міністрів України;
§ зміцнення нормативно-правової бази для забезпечення повної зайнятості і гідної праці для всіх жінок:
- включення гендерних експертів та проведення гендерної експертизи законодавчих пропозицій щодо реформування сектора праці та соціальних допомог;
- проводити роботу з ліквідації професійної сегрегації шляхом усунення дискримінаційних соціальних норм і заохочення рівної участі жінок в сферах праці, освіти і професійної підготовки, а також заохочувати жінок до того, щоб вони диверсифікували свій вибір професії і займали робочі місця в нових областях і зростаючих секторах економіки;
- підвищити ефективність дотримання законів і норм трудової політики на робочих місцях, які забороняють дискримінацію при наймі, утриманні та просуванні жінок в державному і приватному секторах, а також забезпечити засоби правового захисту у випадках їх порушення;
- підвищити ефективність застосування законів та стратегій, спрямованих на викорінення насильства і практики домагань по відношенню до жінок на робочому місці;
- вживати спеціальних заходів для забезпечення того, щоб жінки, які потерпають від численних форм нерівності, дискримінації та маргіналізації, мали рівні можливості для отримання гідної, високоякісної роботи в державному і приватному секторах;
§ реалізація економічної та соціальної політики, спрямованої на розширення економічних прав та можливостей жінок:
- здійснювати практичну реалізацію макроекономічної політики і реформ в цілях створення робочих місць і заохочення повної, рівноправної і продуктивної зайнятості та гідної роботи для жінок;
- збільшити і довести до максимуму адресне фінансування, щоб прискорити досягнення повної і рівноправної участі жінок у сфері праці, за рахунок усіх джерел фінансування, в тому числі внутрішніх ресурсів і офіційної допомоги з метою розвитку;
- підтримувати створення гідних, якісних робочих місць для жінок у побутовій економіці в державному і приватному секторах;
- збільшити і змінити пріоритети бюджетних витрат на соціальний захист і установи по догляду, такі як дошкільні установи і заклади охорони здоров'я, як засобів вирішення проблеми «штрафу за материнство»;
- здійснювати і забезпечувати застосування законів і правил, які підтримують дотримання принципу рівної оплати за працю рівної цінності, відповідно до міжнародних трудових стандартів, таких як Конвенція МОП про рівну винагороду 1951 року (№ 100), а також надавати засоби правового захисту;
- проводити політику і вживати спеціальних заходів щодо забезпечення рівного представництва жінок в економічних структурах та інститутах прийняття рішень, а також на підприємствах і в радах директорів;
- встановлювати загальні мінімальні рівні соціального захисту в рамках національних систем соціального захисту з метою забезпечення доступу до соціального захисту для всіх, в тому числі працівників неформального сектора економіки, і поступово досягти більш високих рівнів захисту відповідно до стандартів МОП про соціальне забезпечення;
- забезпечити, щоб як жінки, так і чоловіки мали можливість отримувати відпустку в зв'язку з народженням та вихованням дитини і відпустку по догляду за дитиною і щоб при використанні таких пільг вони не піддавалися ніякій дискримінації (Конвенція МОП про охорону материнства 2000 року (№ 183) і Конвенція про працівників із сімейними обов'язками 1981 року (№156));
- приймати адресні заходи, спрямовані на забезпечення визнання, скорочення і перерозподілу тягаря неоплачуваної роботи по догляду, покладеного на жінок, за рахунок підвищення гнучкості графіків роботи без скорочення обсягу їх трудових прав і прав на соціальний захист і надання інфраструктурних, технологічних і державних послуг, таких як доступні і якісні послуги з догляду за дітьми і послуги закладів по догляду за дітьми та іншими утриманцями;
- визнавати і цінувати неоплачувану працю по догляду та роботу з ведення домашнього господарства, систематично вимірювати і враховувати вартість неоплачуваного догляду за дітьми та праці по дому при розрахунку ВВП і розробці економічної та соціальної стратегій;
- забезпечити в пріоритетному порядку вихід на ринок праці молодих жінок і їх просування шляхом надання доступу до освіти і професійно-технічної підготовки, а також шляхом усунення бар'єрів, з якими дівчата і жінки стикаються в перехідний період після закінчення школи і до працевлаштування;
- шляхом співпраці з роботодавцями сприяти руйнуванню гендерних стереотипів, запобіганню гендерної дискримінації при працевлаштуванні, а також розгляду питання гендерної рівності під час складання та підписання колективних угод та обговорення мінімального рівня заробітної плати;
§ рішення проблеми зростаючого ступеня неформальності роботи і мобільності працюючих жінок:
- вжити заходів до того, щоб неформальна зайнятість жінок в контексті домашньої праці, надомної праці і праці на малих і середніх підприємствах, включаючи індивідуальну трудову діяльність і роботу неповний робочий день, стала ціннішою з економічної точки зору за рахунок розширення соціального захисту і підвищення прожиткового мінімуму заробітної плати, а також сприяти переходу до формальної зайнятості, відповідно до рекомендації МОП про перехід від неформальної до формальної економіки 2015 року (№ 204) і шляхом ратифікації та імплементації Конвенції МОП про домашніх працівників 2011 року (№ 189);
- надавати жінкам, особливо молодим жінкам, сприяння в отриманні доступу до професійно-технічної підготовки в областях, що формуються, і нових, особливо в області науки, техніки, інженерної справи, математики та цифрової грамотності, за рахунок розширення сфери освіти і професійної підготовки;
- заохочувати віднайдені технологічні зміни в підтримку створення для жінок гідних, високоякісних робочих місць в державному і приватному секторах в рамках екологічної економіки, особливо в області пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них;
удосконалення системи захисту прав жінок у зв’язку зі збройним конфліктом на сході України.
Прес-центр ФПУ
/
