8 серпня відомому профспілковому та державному діячеві України Віталію Олексійовичу СОЛОГУБУ виповнилося б 90 років.
Він залишив світлу пам’ять у серцях трудящих, ветеранів, молоді, очолюючи протягом майже двох десятиліть Українську республіканську раду профспілок («Укрпрофраду»). Ця найчисельніша громадська організація об’єднувала під час його головування 26 млн членів. Символ її могутності – Будинок спілок на майдані Незалежності, який був побудований за часів керівництва Віталія Олексійовича Сологуба і відбудовується після пожежі, що сталася у лютому 2014 року під час Революції гідності, й нині уособлює собою профспілкову солідарність, єдність трудящих у боротьбі за свої права.
Так, мова йде про Віталія Олексійовича Сологуба – справжнього сина Донбасу з міста Краматорська, машинобудівника і взагалі будівничого. Його життєвий шлях – зразок людської гідності, добропорядності, уміння толерантно працювати з людьми, вирішувати їхні проблеми, сприймати біль кожного, як свій особистий.
Після нього залишилися санаторно-курортні міста, великі оздоровчі комплекси Миргорода, Трускавця, Моршина, Ялти, Одеси, Закарпаття, сотні дитячих оздоровниць, туристичних і спортивних об’єктів по всій Україні. Тому і пам’ятають його прості люди, профспілкові активісти, ветерани, згадуючи добрими словами.
На будинку по вул. Шовковичній, 8/20, де мешкав Віталій Олексійович Сологуб, для увічнення його пам’яті було відкрито меморіальну дошку, а на Байковому кладовищі – скромний, але надзвичайно виразний пам’ятник, де золотими літерами викарбувано напис: «Його серце віддане людям…»
І це не просто слова, як і те, що в дні народження та дні пам’яті Віталія Олексійовича до нього разом із рідними, друзями, ветеранами-побратимами обов’язково приїздить керівництво ФПУ. Так буде і 8 серпня цього року…
Світла пам’ять про талановиту людину, справжнього патріота України – Віталія Олексійовича Сологуба назавжди збережеться у наших серцях.
Біографічна довідка
Сологуб Віталій Олексійович
Народився 8 серпня 1926 року в місті Краматорську Донецької області. З 1941 працював токарем Іркутського заводу ім. Куйбишева у РРФСР, з 1944-го - токарем на Старокраматорському машинобудівному заводі ім. С.Орджонікідзе (СКМЗ).
Після закінчення машинобудівного технікуму, в 1946 році, працював технологом, конструктором, старшим інженером-конструктором, начальником бюро інструментів і приладів, начальником центральної вимірювальної лабораторії заводу. У 1952 році закінчив Всесоюзний заочний політехнічний інститут. 1961 року Віталій Олексійович Сологуб став директором СКМЗ (пропрацював два роки). У 1963-1964 роках - другий секретар Донецького промислового обласного комітету КП України, 1964-1971 - другий секретар Донецького обласного комітету КП України. У 1965 році захистив дисертацію в Київському політехнічному інституті і став кандидатом технічних наук.
У 1971 році очолив Українську республіканську раду профспілок. Керував профспілками України майже 20 років – до 1990-го. Саме в той час були практично перебудовані і розширені такі курорти, як Трускавець, Куяльник, Миргород, Крим, Моршин, Закарпаття та ін., значно розширена і зміцнена матеріально-технічна база культурно-масових і спортивних установ.
Депутат Верховної Ради СРСР 9-11 скликань, Верховної Ради України 6-10 скликань. З березня 1990 року - на пенсії. У 1997-2002 роках — голова правління ДАСК «Укрінмедстрах». Мешкав у Києві. Помер 17 грудня 2004 року. Похований на Байковому кладовищі.
Нагороджений чотирма орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Жовтневої революції та орденом Дружби народів.
Прес-центр ФПУ
