«За 47 років роботи в Генеральному штабі профспілок України (Укрпрофрада ФПУ) спершу технічним інспектором праці, а потім заступником та завідуючим відділом охорони праці траплялося чимало випадків, які запам’яталися мені на все життя. Причому, на мій погляд, це сталося внаслідок реакції на наші дії як керівників, так і профспілкових органів. Наведу деякі з них.
Наприклад, упродовж декількох місяців 1966 року на Новокраматорському машинобудівному заводі (НКМЗ) сталося п’ять нещасних випадків зі смертельним наслідком. На завод було відряджено бригаду Укрпрофради, яка підготувала матеріали на засідання Президії УРСПС, у проекті рішення якої було запропоновано висловити недовіру директорові заводу В. А. Масолу, тобто звільнити його з посади згідно зі ст. 45 КЗпП УРСР. У своїй доповіді на цьому засіданні В. А. Масол запевнив членів Президії УРСПС і представників ЦК КПУ, які були запрошені на це засідання, що він зробить усе залежне від нього, аби виправити становище й підвищити рівень безпеки праці на заводі. І таке зобов’язання він виконав, а через деякий час був призначений головою Держплану, а потім Прем’єр-міністром України.
Інший приклад. У квітні 1989 року до нас звернувся голова Дніпропетровської облпрофради В. П. Самодрін із проханням допомогти примусити керівництво Дніпровського металургійного комбінату ім. Дзержинського забезпечити нормальні умови праці на декількох дільницях. Ми з нашим металургом Є. М. Потаніним прибули на комбінат і заборонили роботу багатьох одиниць обладнання, що, безумовно, позначилося на роботі всього комбінату. Однак його керівництво замість того, аби зустрітися з нами та обговорити відповідні заходи, звернулося до ЦК КПУ з метою скомпрометувати нас у буцімто неправомірних діях. Другий секретар ЦК КПУ О. Титаренко зателефонував голові ФПУ В. О. Сологубу, який знайшов нас і запитав, наскільки ми впевнені у своїх діях? Я відповів, що я впевнений на тисячу відсотків. «У такому разі, – сказав В. А. Сологуб, – нехай буде все так, як є». Після всіх цих переговорів нас запросив до себе заступник міністра чорної металургії Гладуш (тоді це міністерство було у Дніпропетровську) для участі у розробленні відповідних заходів.
І таких прикладів чимало, коли завдяки підтримці наших дій з боку керівництва не тільки профспілкових, а й багатьох партійних органів, зростали авторитет і повага до всієї технічної інспекції праці профспілок України, яка на той час здійснювала державний нагляд за охороною праці».
"Профспілкові вісті", № 37/2013
