25 березня 2015 року - важлива подія у житті Київської обласної ради профспілок - ХХІV звітна міжспілкова обласна конференція. Напередодні цієї події наш кореспондент попросив відповісти на низку запитань Голову обласного профоб’єднання Валентина Кононенка.
- Валентине Федоровичу, з якими здобутками ваша організація зустрічає конференцію?
- Звичайно, п’ять років, які пройшли з попередньої конференції, були роками напруженої праці. Роками досягнень і, на жаль, складних проблем. Але сьогодні можна чітко сказати: всі труднощі, які нам довелось пережити за цей час, в основному нами подолані, а завдання, що стояли перед нами, - виконані.
- А про які досягнення вже можна говорити?
- Перш за все, я можу з гордістю сказати, що там, де в трудових колективах Київської області є профспілкові організації, немає проблеми з заборгованістю по виплаті зарплати. На сьогодні тільки у двох трудових колективах – Броварському заводі порошкової металургії та Білоцерківському тролейбусному управлінні – є невелика заборгованість. Що стосується тролейбусного управління – це проблема не тільки місцевого значення, але й всеукраїнського, бо аналогічна ситуація у багатьох регіонах країни. Вважаю, пора вже Уряду вирішити цю проблему на державному рівні. Ну, не можна констатувати з місяця в місяць, з року в рік, що тут росте заборгованість по виплаті заробітної плати.
- Які пріоритетні завдання зараз стоять перед вашою організацією?
- Перший і головний пріоритет – це створення нормальних і гідних умов для того, щоб найманий працівник міг на вигідних умовах продати свої вміння та працю. Сьогодні наша мета у тому, щоб всі, хто бажає працювати, змогли знайти роботу. У цьому напрямі ми працюємо і з обласною державною адміністрацією, і з роботодавцями. Допомогою у цій справі є регіональна колективна угода, яка укладена між облдержадміністрацією, об’єднанням роботодавців і профспілками. Багато також робиться щодо подолання проблеми безробіття і радами по діяльності профспілок у районах спільно з центрами зайнятості, держадміністраціями на місцях.
- Напевне, є тут і проблеми?
- Справа у тому, що ми – столична область, і тут знаходиться багато тих, хто прагне вирішити свої власні питання. Маю на увазі ті ж, як кажуть, олігархічні структури.
- Мова йде про земельні питання?
- Так. Саме це нас і турбує. Тому що сьогодні вже є деякі певні об’єднання, які мають у своєму розпорядженні величезну кількість землі. З одного боку цю інтеграцію можна було б привітати. Але з іншого – ці олігархи крім прибутку нічого більше не бачать. Соціальний розвиток населених пунктів їх практично не цікавить. Зайнятість людей – теж. Посіяли, зібрали – і зникли. А село залишається з тими ж проблемами. Це медичне, культурне обслуговування, безробіття, бездоріжжя…
- А яка у вас взаємодія з органами державної влади і місцевого самоврядування?
- На сьогоднішній день діє регіональна угода на 2013-2015 роки між нашим об’єднанням профспілок, роботодавцями та облдержадміністрацією. У нас такі угоди є на рівні галузей, і в районах. Діють 36 рад по координації діяльності профспілок. Це ті органи, до яких за взаємодією звертаються держадміністрації та ради районів. Це націлює нас поширювати практику роботи координаційних рад і підтримувати їх у всіх питаннях.
- Розкажіть, будь ласка, про вашу взаємодію з Федерацією профспілок України. Що вона вам дає?
- З Федерацією у нас повна взаємодія. І обласна рада профспілок завжди наполягала на тому, щоб ми консолідувалися з ФПУ. Тому, я вважаю, нам разом треба сформувати таку систему загальних правил, якою могли б користуватися всі профспілкові організації – від первинок до Федерації. Це допоможе нам всім рухатися в одному напрямі, спільно виконувати головну функцію профспілок – забезпечувати соціально-економічний захист людини праці. Це стосується і такої важливої складової профспілкової роботи – як профспілкові внески. Не можна вважати нормальним той факт, що деякі профспілкові організації намагаються залишити у себе більшу частину профспілкових внесків і використовувати їх не за призначенням. У свій час були певні нормативи і їх строго дотримувалися. На жаль, зараз немає чіткої дисципліни у цьому питанні. Я вважаю, якщо ми почнемо в нашому загальному профспілковому домі безлад, то це зашкодить спільній роботі. Ми маємо разом вирішити всі проблеми профспілкового руху, і лише в спільній праці ми спроможні це зробити.
- Ось про це я і хотів би Вас запитати. На Вашу думку, які завдання зараз стоять перед профспілками взагалі і обласною організацією зокрема? І як Ви, як лідер, бачите шляхи реалізації цих завдань?
- Вважаю, що ми повинні у цей складний для країни час, перш за все, підтримати людей психологічно. Бо ситуація – і політична, і соціально-економічна - дуже складна. При цьому, ще і Уряд не бажає зустрічатися з профспілками, щоб обговорити наболілі проблеми. В цих умовах, на мою думку, самі профспілки мають сказати своє слово, послідовно працювати над забезпеченням в повному обсязі соціальних гарантій. Звичайно, під все це необхідна матеріальна база і кошти. Але ми маємо домагатися від влади та роботодавців, щоб вони забезпечували людині гідні умови праці, гідну її оплату.
Інформаційно-аналітичний центр ФПУ
