«Хочу зробити два основних акценти. Перший – це ставлення влади до освіти та дії щодо її реформування.
Останні роки систему освіти, зокрема і вищої, лихоманить від так званих «реформ», змін, оптимізацій.
Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти і науки України, прикриваючись реформами освіти та децентралізацією влади, фактично перекладають обов’язки держави в освітній сфері на органи місцевого самоврядування та самі навчальні заклади.
Прямо порушуються соціальні норми чинного законодавства. Так, відповідно до Закону України «Про вищу освіту», стипендія студенів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації повинна виплачуватися на рівні прожиткового мінімуму, що сьогодні становить 1378,00 грн. Натомість Кабінетом Міністрів України академічна стипендія встановлена у розмірі 825 грн., що складає лише 60% від передбаченого законодавством.
Вищим навчальних закладам в недостатній кількості виділяються бюджетні кошти на оплату комунальних послуг, виплату заробітної плати, стипендії та індексації. Через це виші витрачають на погашення боргів із заробітної плати та оплату комунальних кошти спецфонду, які можна та необхідно направляти на розвиток і модернізацію навчальної бази та наукові розробки.
Тривалий час ми марно звертаємо увагу на необхідність розробки Кабінетом Міністрів України механізму фінансування пільг студентам з числа дітей учасників бойових дій та внутрішньо переміщеним осіб, особам та студентам, чиї батьки загинули у зоні АТО.
У зверненні з’їзду з проблем студентської молоді, яке прошу підтримати, викладені важливі аспекти соціального захисту молоді, яка навчається.
Другий акцент, який важливо і потрібно зробити, це роль і місце студентів в системі Федерації профспілок України.
Останні роки ФПУ посилила роботу із молодими членами профспілок – працівниками та службовцями, створені Молодіжні ради ФПУ, територіальних та галузевих профспілок.
Однак це не вирішило принципового питання – практично відсутності у програмних документах згадки про студента як члена профспілки. Майже в усіх документах мова йде не про члена профспілки (працівника, службовця, студента), а виключно про працівників. Використовується лише термін «підприємство», замість «підприємство, установа, організація». Виникає резонне запитання: чи потрібен ФПУ студент як член профспілки?
Впевнена, що територіальні та первинні організації дадуть стверджувальну відповідь на це питання, адже профспілкові організації України майже на 40 % складаються з молоді у віці до 35 років, а 20 % членів профспілок є студентами вищих навчальних закладів України. І це важливо не лише для представників бюджетної сфери - освіти, медицини і культури, а й інших галузей, де є навчальні заклади: агропромисловості, транспорту тощо. Профспілки підприємств та організацій також повинні бути зацікавлені у формуванні в студента позитивного іміджу профспілки та розумінні її необхідності ще під час навчання, адже, у такому разі, з університетів, технікумів та училищ до вас прийдуть вже свідомі працівники, робітники і службовці.
Опоненти та недруги Профспілки використовують нечітко окреслений статус студента, а також дистанціювання ФПУ від вузівських питань зі своєю метою.
У листопаді минулого року побачив світ законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про профспілки…», реєстраційний № 3474 від 13.11. 2015, яким планується ввести певні обмеження щодо членства у профспілках та складу виборних профспілкових органів та інші втручання у внутрішньоспілкову діяльність.
Законопроект, який лобіює Міністерство освіти і науки, без обговорення та консультацій з профспілковою стороною 3 лютого 2016 року пройшов слухання у Комітетах Верховної Ради України: з питань соціальної політики, та з питань науки та освіти. Офіційні та публічні обговорення із залученням усіх зацікавлених сторін: профспілкової молоді, студентів – членів профспілок та авторів законопроекту, не проводилось.
Реакцією на цей законопроект стала акція «Профспілки. Боротьба за Україну», яка мала на меті збір підписів студентів з соціальними вимогами а також проти втручання в діяльність профспілок.
Практично 200 тисяч зібраних підписів демонструють міцну підтримку нашого руху, однак, якби всі організації більш серйозно поставилися до цієї справи, результат був більш вагомий. Так, 176 тисяч підписів зібрала освітянська профспілка, і лише 22 тисячі – інші галузеві профспілки.
Чому потрібні такі акції? Бо важливо продемонструвати нашу єдність, силу і бажання протистояти різним наступам!
У соціальних мережах розгорнулася справжня битва, а на профспілку вилилося море бруду, звинувачень та образ. Однак, серед особистих образ та відвертої дурні є дійсно гострі питання, які потребують нашої уваги.
Зокрема, Профспілка повинна перейняти законодавчу ініціативу та розробити власні пропозиції щодо модернізації Закону про профспілки щодо студентства. Якщо проґавимо момент, це зроблять за нас і без урахування нашої думки та інтересів спілчан.
Федерації необхідно займатися питаннями студентства на постійній основі, потурбуватися про пропорційне представництво студентської молоді в керівних і дорадчих органах ФПУ.
Сподіваємося, що обране керівництво Федерації дослухається до нас і найближчим часом проведе Всеукраїнський форум представників профспілкових організацій студентів для визначення стратегії подальших дій та обговорення змін до Закону «Про профспілки…».
Шановні колеги! Ігноруючи студентські питання, ми ризикуємо через рік-два втратити мільйон студентів-спілчан!
