Міністр економіки та зайнятості Бельгії Кріс Петерс 20 лютого 2016 року анонсував проведення реформи системи організації праці, яка має набрати чинність з 1 січня 2017 року. Реформою передбачається ціла низка заходів для забезпечення більшої гнучкості на ринку праці з метою боротьби з безробіттям, рівень якого сягає сьогодні 8,5%. Міністерство пропонує по-новому вести облік робочого часу, вираховуючи кількість робочих годин не на щотижневій, а на річній основі. При цьому тривалість робочого тижня може зрости з 38 до 45 годин, але за умови, що при розрахунку протягом 1 року середня тривалість робочого тижня залишиться на рівні 38 годин. На практиці це означатиме, що працівник може працювати 9 годин на день, 45 годин на тиждень і навіть більше, а потім, протягом року, йому буде компенсовано робочий час за рахунок 7-годинних робочих днів.
Також змінюється визначення нічного часу. Сьогодні роботою в нічний час вважається робота між 8 годиною вечора і 6 годиною ранку. Після реформи початком нічного часу вважатиметься робота з 10 години вечора. Тобто роботодавець може змусити робітника працювати до 22.00 без оплати надбавки за працю в нічний час та понаднормових. Відміняються положення про особливі умови використання праці молодих людей і вагітних жінок у нічний час.
Уряд заявляє, що більша гнучкість робочого часу дозволить роботодавцям більш ефективно управляти продуктивністю своєї компанії, а працівникам - краще поєднувати сімейне та робоче життя. Профспілки, навпаки, вважають, що така гнучкість принесе користь тільки роботодавцям, які вимагатимуть від робітників працювати довше протягом пікових періодів, а потім зменшуватимуть тривалість робочого дня, коли попит на їхню продукцію падатиме. На думку профспілок, всі ці «реформи» не призначені для того, щоб зробити робочий час більш зручним для працівників, а скоріше, щоб змусити їх працювати більше протягом певних періодів на розсуд і вимогу роботодавця і знизити витрати роботодавця на оплату понаднормової роботи. Це логіка «вижатих і викинутих лимонів». Профспілки попереджають, що 38 годинний робочий тиждень де факто зникне.
Уряд також оголосив про підвищення пенсійного віку на 2 роки – з 65 до 67 років.
Профспілки рішуче виступили проти запропонованих новацій, адже програма реформ була розроблена урядом поза межами традиційного механізму соціального діалогу.
З моменту оголошення своїх намірів, уряд зіштовхнувся зі зростаючою опозицією до них у суспільстві. Онлайн-петиція на сьогодні зібрала 22 300 підписів, що далеко від 1,3 мільйона, зібраних у Франції проти законопроекту Хомрі, але активність профспілок зростає. У Бельгії набагато більший відсоток охоплення профспілковим членством робітників, ніж у Франції.
Оскільки уряд проводить політику жорсткої економії подвійних стандартів, коли усі заходи спрямовані на заощадженні на зайнятих працівниках або безробітних, і не зачіпають капітал, три найбільших профцентри - Загальна федерація праці Бельгії, пов’язана з Соціалістичною партією, центристська Конфедерація християнських профспілок і правоцентристськ
Профспілки нагадують, що існують альтернативи для розбудови справедливого і згуртованого суспільства:
- збереження і підвищення купівельної спроможності за допомогою автоматичної індексації заробітної плати та соціальних виплат, вільних колективних переговорів;
- підтримка сильної системи соціального захисту. Тільки вона може забезпечити згуртоване суспільство.
- надання доступних та якісних громадських послуг. Вони є основою купівельної спроможності громадян.
- направлення інвестицій у сталі робочі місця. Вони є двигуном економіки і забезпечують добробут громадян.
- забезпечення податкової справедливості. Для цього оподаткуванню мають підлягати усі доходи, включаючи доходи з капіталу.
- скорочення робочого часу, зі збереженням заробітної плати та наймом нових працівників для компенсації втрат робочого часу . Від скорочення робочого часу виграють усі – працівники будуть мати більше часу для особистого життя, а створення нових робочих місць призведе до скорочення безробіття.
План дій профспілок:
- вівторок, 24 травня: загальнонаціонал
- з 25 травня по 17 червня: тематичні акції
- вівторок, 31 травня: демонстрація працівників бюджетної сфери
- з 20 по 26 червня: інформаційна робота на підприємствах
- п’ятниця, 24 червня: загальнонаціонал
- четвер, 29 вересня: загальнонаціонал
- п’ятниця, 7 жовтня: загальний страйк
Перша загальнонаціонал
31 травня у Бельгії - транспортний колапс. Раніше Профспілка працівників Національного товариства залізниць Бельгії оголосила про проведення добового страйку своїх членів. Внутрішній рух поїздів по території Бельгії не здійснювався з 22.00 30 травня по 22.00 31 травня. Крім поїздів, не ходили трамваї і автобуси. Чимало людей пересіли на особистий транспорт, але вчасно попасти на роботу не змогли через багатокілометров
24 червня відбувся загальнонаціонал
Слід зазначити, що паралельно до загальнобельгійс
17 червня страйкували вантажники міжнародного аеропорту Брюсселя, протестуючи проти великих обсягів понаднормової роботи в умовах нестачі персоналу. Як наслідок, система обробки багажу Свіспорт не працювала, виліт рейсів затримувався майже на годину, а керівництво аеропорту, залучивши до обробки багажу волонтерів, настійно рекомендувало усім пасажирам брати з собою тільки ручну поклажу.
Акції протесту в Бельгії відображають загальне невдоволення профспілок політикою жорсткої економії в західних країнах, але мають і власне бельгійський колорит. Вперше в уряді Бельгії представлені фламандські націоналісти, і це створює подвійний стимул для опозиції. Саме тому найбільш активним противником антисоціальних ліберальних реформ виступає Загальна конфедерація праці Бельгії, пов’язана з Соціалістичною партією, а найбільш активні протестні дії, масові маніфестації та високий рівень участі у страйках спостерігаються у Брюсселі та франкомовній Валлонії.
Кульмінацією кампанії проти трудової реформи має стати загальний страйк 7 жовтня, в другу річницю уряду, сформованого правоцентристськ
Департамент міжнародних зв’язків апарату ФПУ
