125451038 gettyimages 1241263105

 

Перспективи швидкого вступу України до ЄС залишаються малоймовірними, але ЄС відреагував інакше, ніж на розпад Югославії.

Багато спостерігачів називають рішення про надання Україні статусу кандидата в члени Європейського Союзу символічним і значущим лише доти, оскільки воно підтверджує підтримку України з боку ЄС. Інші зазначають, що окрім символічного значення, цей крок не матиме жодних безпосередніх наслідків для країни.

У рішенні, ухваленому на засіданні Європейської ради 23 червня, справді був символізм, але це лише частина історії. Уявлення про те, що статус кандидата має суто символічне значення, може бути викликане частково тоном європейських заяв про розширення, а частково незвичайною швидкістю процесу подання початкової заявки. Проте визнання сусідньої країни державою-кандидатом має великі фінансові, стратегічні та логістичні наслідки.

Європейські цінності

З риторичної сторони, ЄС дедалі більше розвиває дискурс, заснований на ідентичності та цінностях, навколо розширення, представляючи його як досягнення європейських ідеалів та возз’єднання європейських народів. Нещодавні повідомлення офіційних осіб ЄС про заявку України на членство були насичені символічною мовою, що наголошує на тому, що українці належать до європейської родини, що вони відстоюють європейські цінності і що вони нагадують нам про важливість ЄС як мирного проекту.

Наприклад, голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн заявила, що «українці готові померти за європейську перспективу» і «ми хочемо, щоб вони жили з нами європейською мрією». Це сильні та потужні слова підтримки України, але вони не зобов’язують ЄС до розширення – це символічний жест.

На додаток до всього, процвітаючи на дискурсі європейської ідентичності та цінностей, процес подання заявки Україною був прискорений трохи більше ніж за три місяці, за здавалося б, незначного нагляду. Це надзвичайно швидко та сміливо порівняно з процесом, через який пройшли інші нинішні держави-кандидати. Балканським країнам знадобилося від двох років (Сербія, Північна Македонія та Чорногорія) до п’яти (Албанія) та кілька раундів нових питань, щоб отримати рекомендацію комісії щодо надання статусу кандидата.

Така тривала відсутність готовності пояснювалася по суті: ці країни просто не були готові розпочати переговори з ЄС. Значне прискорення процесу подання первинної заявки Україною робить рекомендацію символічною порівняно з цим – враховуючи, що Україна, очевидно, не більше просунулась у плані внутрішніх реформ та зближення зі стандартами ЄС, ніж шість місяців тому, коли про вступ не було й мови.

Але оскільки на карту поставлено європейську ідентичність та цінності, ЄС подвоїв свою обіцянку захистити власні ідеали, зробивши Україну частиною цієї боротьби, чудово розуміючи, що швидкість, з якою була надана рекомендація щодо кандидатури, не рівнозначна прискоренню процесу вступу. Знову ж таки, це відображає чисті наміри без будь-яких реальних зобов’язань щодо надання Україні повноправного членства.

Важливе збільшення

Однак, не применшуючи фундаментальної важливості символічних заяв у дипломатії, було б помилкою обмежувати масштаб цієї заяви суто символічною. Тепер, коли Україна набула статусу кандидата, для країни багато що зміниться у плані фінансової та інституційної допомоги.

По-перше, Україні буде гарантовано значне збільшення щорічних трансфертів від ЄС. З вересня 2017 року основою двосторонніх відносин України з ЄС є Угода про асоціацію. Воно передбачає фінансову та інституційну допомогу для модернізації та реформування нормативно-правової структури України у сферах, які охоплюються acquis.

У рамках угоди про асоціацію Україна отримала 141 млн. євро підтримки на 2021 рік. Для порівняння, того ж року Сербія, держава-кандидат зі значно меншим населенням, отримала трохи більше 122 млн. євро у рамках Інструменту допомоги у підготовці до вступу до ЄС (ІПВ). Якби Україна отримувала аналогічне фінансування пропорційно до чисельності населення, це відповідало б приблизно в шість разів більшій сумі підтримки на рік.

По-друге, Україна тепер отримає переваги від тіснішої міжвідомчої та транскордонної співпраці для досягнення п’яти основних цілей та тематичних вікон ІПВ (верховенство закону, належне управління, стійкість, конкурентоспроможність та регіональне співробітництво). Вони є основними цілями процесу висування умов, спрямованих на забезпечення зближення країн-кандидатів зі стандартами ЄС.

Іншими словами, держави-кандидати можуть покладатися на керівництво та структуру європейських інститутів для визначення та роботи над областями, в яких необхідні покращення до вступу до ЄС. Таким чином, можна розробити та реалізувати більш ефективну програму реформ, результатом якої стане реальна європейська перспектива.

Діяти по-іншому

Швидке рішення про надання Україні статусу кандидата є зрушенням у тому, як ЄС проводить процес розширення з часів падіння Берлінської стіни. Конфлікт в Україні – не перший випадок, коли війна вирує на кордонах ЄС.

Протягом 1990-х років держави Західних Балкан також перебували у стані війни та шукали допомоги та солідарності ЄС. Але це не призвело до того, що ЄС зробив прискорені кроки щодо інтеграції цих країн. Більше 20 років вони все ще не є частиною ЄС, і процес їх членства просувається повільними темпами.

Цього разу ЄС вирішив діяти інакше. Надавши Україні статус кандидата на ранній стадії кризи, лідери ЄС надіслали сигнал із реальними та глибокими наслідками. Це символічний сигнал у той час, коли Україна потребує того, щоб Європа виступила від її імені, але він також принесе реальну та довгострокову фінансову та структурну підтримку Україні у її прагненні до членства. Це те зобов’язання, якого Україна потребує прямо зараз.

Ця стаття вперше з’явилася у блозі EUROPP, опублікованому Лондонською школою економіки та політичних наук.

Автор: Марі-Ів Беланже – старший науковий співробітник Центру порівняльних та міжнародних досліджень ETH Zürich та факультету політології та міжнародних відносин Женевського університету. Її дослідження присвячені політизації європейських кордонів та впливу пандемії на дискурси про них.

 

Джерело: https://socialeurope.eu/ukraines-eu-candidate-status-not-just-symbolic

 

Департамент міжнародних зв’язків ФПУ