МАЙБУТНЄ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ В ЄВРОСОЮЗІ (ЄС)
Примітки
1) Цей документ містить резюме та розділ з рекомендаціями звіту Групи високого рівня щодо майбутнього соціального захисту та держави загального добробуту в ЄС, опублікованого на цій веб-сторінці 6 лютого 2023 року.
2) Звіт був підготовлений Групою колегіально на запрошення Європейської Комісії. Члени Групи високого рівня зробили свій внесок у підготовку звіту в особистій якості та в умовах повної незалежності. Висловлені погляди не повинні приписуватися Європейській Комісії або її службам. Окремі частини звіту можуть не відображати позицію кожного окремого члена групи. Європейська Комісія не несе відповідальності за будь-які наслідки, пов'язані з повторним використанням цієї публікації.
3) Група високого рівня з питань майбутнього соціального захисту та держави загального добробуту в ЄС засідала з листопада 2021 року по грудень 2022 року. Її очолила Анна Діамантопулу, колишня єврокомісарка з питань зайнятості, соціальних питань та рівних можливостей, колишня міністерка в Греції, а нині президентка афінського аналітичного центру DIKTIO.
Група складалася з 11 членів:
- Агнєшка Хлонь-Домінчак
- Бернхард Еббінгауз
- Олена Граналья
- Антон Хемерейк
- Ганс-Пітер Кльос
- Катрін Матьє
- Пасі Мойсіо
- Юзеф Паколе
- Ів Стівенс
- Дорота Сікра
- Ану Тутс
Роботу було підтримано секретаріатом групи (відділ соціального захисту Генерального директорату Європейської Комісії з питань соціального захисту, Європейська Комісія).
Резюме
У своєму звіті Група високого рівня з питань майбутнього соціального захисту та соціальної держави в ЄС аналізує очікуваний вплив ключових мегатенденцій на соціальний захист та соціальну державу. У ньому описано їхній вплив на дизайн і сферу застосування систем соціального захисту та фінансування соціального захисту. Крім того, у звіті розроблено ключові стратегічні рекомендації як для держав-членів, так і для ЄС. Окрім довгострокових тенденцій, у звіті розглядаються втрати від пандемії COVID-19 та агресивної війни Росії проти України, а також її наслідки, такі як зростаючий виклик енергетичної бідності.
На соціальну державу впливає низка глобальних мегатрендів, які формують наші суспільства, економіки та ринки праці. Демографічні зміни включають збільшення тривалості життя та зниження народжуваності, що призводить до старіння населення, а також зміни в структурі сім'ї, мобільності всередині ЄС та міграції. Старіння населення впливає на фінансову стійкість систем соціального захисту, вимагаючи підвищення рівня зайнятості та переоцінки традиційних "кордонів" економічно активного життя.
Світ праці змінюється. Вища зайнятість на якісних робочих місцях є ключовим фактором для забезпечення доходу для всіх домогосподарств та сталого фінансування державних видатків. Хоча рівень зайнятості за останні десятиліття зріс, проблеми неповної зайнятості залишаються для молоді, жінок, працівників старшого віку, людей з інвалідністю та мігрантів. Низька якість робочих місць, бідність на робочому місці та висока частка нестандартних форм зайнятості, пов'язаних із незахищеністю та низькою заробітною платою, є ключовими ризиками, які потребують нових форм захисту.
Діджиталізація та технологічні зміни несуть як ризики, так і можливості для ринків праці та соціального захисту. Хоча вони можуть спричинити певне скорочення робочих місць і поляризацію принаймні в середньостроковій перспективі, в довгостроковій перспективі вони можуть призвести до зростання чистої зайнятості в цілому. Економіка платформ характеризується високою часткою нестандартної зайнятості, а розриви в навичках та доступі до ІТ несуть ризик посилення нерівності. Водночас технологічний розвиток створює можливості для організації та підвищення ефективності соціального захисту, наприклад, послуг охорони здоров'я.
Зміна клімату та "зелений" перехід вже впливають на ринки праці та соціальний захист, але поки що вони не викликали комплексного реагування з боку соціальної політики. Хоча зміна клімату впливає на кожного, нові виклики ризикують поглибити вже існуючу нерівність. Необхідно вирішити питання зайнятості та соціальних наслідків "зеленого" переходу. Це включає зменшення дефіциту робочої сили в ключових професіях, підтримку переходу для працівників, зайнятих у секторах ризику, і мінімізацію енергетичної бідності.
У звіті досліджується вплив цих мегатенденцій на соціальну політику та політику добробуту в перспективі всього життя, виділяючи три функції соціальної держави: регулювання ринку праці, соціальний захист та соціальні інвестиції.
ФУНКЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ДОБРОБУТУ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ
Сімейна політика має кілька цілей, таких як подолання дитячої бідності, сприяння розвитку дітей та їхньому успішному старту в житті, забезпечення задовільного рівня життя для сімей та підвищення зайнятості жінок. Політика соціального забезпечення повинна виходити за рамки захисту доходів і робити акцент на наданні послуг, що сприятимуть участі в соціальному та економічному житті та підвищенню зайнятості.
Молодість стає довшим періодом життя, коли підлітки та молоді люди переходять від навчання до роботи, від економічної залежності до незалежності, а також можуть створити сім'ю. Нестандартна зайнятість, включаючи учнівство та стажування, низька заробітна плата та фрагментарні записи в трудовій книжці часто перешкоджають доступу до належного соціального захисту для молодих людей. Успішний перехід від навчання до роботи залишається ключовим як для перспектив заробітної плати та охоплення соціальним захистом, так і для уникнення негативних наслідків неповної зайнятості молоді. Політичні заходи можуть включати поєднання універсальних та адресних соціальних виплат, стипендій та допомоги на адаптацію на ринку праці.
Протягом трудового життя колективні переговори відіграють ключову роль у досягненні адекватного захисту мінімальної заробітної плати, а також у забезпеченні справедливого розподілу прибутків від підвищення продуктивності праці. Однак їхня захисна здатність була розмита. Більше того, нестандартні працівники та самозайняті все ще стикаються з проблемами щодо охоплення адекватними, прозорими та мобільними виплатами соціального захисту. Щоб поєднати гнучкість, необхідну в сучасній економіці, з адекватними соціальними гарантіями, існують такі варіанти, як субсидований податками соціальний захист або розширення участі в накопичувальних схемах.
Щоб забезпечити гідний дохід для всіх, ключовим викликом для політиків є поєднання захисту мінімального доходу зі стимулами до праці та справедливою заробітною платою, зважаючи на високий рівень низької оплати праці та бідності на робочому місці. Заходи з підвищення кваліфікації та перекваліфікації впродовж життя, такі як активна політика на ринку праці, освіта та навчання впродовж життя, також мають вирішальне значення для підтримки працівників у перехідний період. Схеми збереження робочих місць відіграють ключову роль під час економічних криз для обмеження безробіття. Періоди відпусток слід використовувати як можливість для навчання.
З наближенням до похилого віку перехід від зайнятості до виходу на пенсію змінюється, оскільки пенсійний вік зростає і з'являються більш гнучкі механізми поєднання роботи та пенсії. Задоволення зростаючих потреб старіючого населення може передбачати додаткові внески та/або подовження трудового життя, що вимагає виваженої політики щодо працівників старшого віку, включаючи профілактичні заходи, адаптацію на робочому місці та диференційований вік виходу на пенсію. Старіння населення збільшує потребу в довгостроковому догляді, який може бути дорогим для сімей, що підтверджує важливість соціального захисту для довгострокового догляду, який бере на себе витрати за рахунок внесків та/або державного фінансування з податків. Визнання завдань з догляду також важливе для забезпечення адекватних пенсій, особливо для жінок.
Задоволення зростаючих потреб, визначених у звіті, вимагає адекватного, справедливого та сталого фінансування соціального захисту. Група стверджує, що заходи соціального захисту можуть призвести до подвійних дивідендів, зменшуючи майбутні витрати на захист доходів завдяки підвищенню зайнятості та покращенню здоров'я, і водночас розширюючи базу оподаткування. Обмеженнями для спроб підвищити податки є існуюче фіскальне навантаження, борги та дефіцит бюджету, глобалізація та технологічні зміни. Внески на соціальне страхування та оподаткування є двома основними джерелами фінансування соціального захисту, але вони по-різному впливають на прогресивність системи оподаткування та пільг, стимули до зайнятості та бажання робити внески. Загальне податкове навантаження було стабільним протягом останніх 25 років, і трудові внески залишаються основним джерелом фінансування соціального захисту, незважаючи на зростаючу роль податкового фінансування.
Група досліджує поточні політичні дебати щодо підвищення прогресивності та справедливості загальної системи податків і пільг, а також альтернативних джерел фінансування, таких як непряме оподаткування (споживання), корпоративне оподаткування, оподаткування багатства, перехід до нових форм оподаткування нематеріальної економіки, "зелене" оподаткування тощо, а також щодо боротьби з ухиленням від сплати податків, ухилянням від сплати податків та шахрайством. У звіті стверджується, що правила економічного управління ЄС впливають на простір для маневру держав-членів у фінансуванні соціальних інвестицій та соціального захисту.
Висновки звіту підкреслюють важливість інклюзивної та справедливої соціальної держави для мінімізації соціальних ризиків та пом'якшення економічних труднощів, одночасно підтримуючи економічне зростання та індивідуальний добробут. Сучасна держава загального добробуту повинна забезпечувати потужний буфер проти економічних потрясінь та інвестувати в "сходинки", які допомагають людям на критичних етапах життєвого шляху. Визнаючи, що не існує універсальних рішень для різних європейських соціальних держав, автори звіту пропонують перелік з 21 рекомендації щодо модернізації та зміцнення соціальної держави. Вони включають в себе
- Захиcт і підтримку сімей з дітьми: наприклад, догляд за дітьми до 3 років має бути безкоштовним або доступним. Крім того, люди повинні мати доступ до адекватної фінансової підтримки та послуг дошкільної освіти і догляду, щоб їм було легше створити сім'ю. Для вразливих сімей ці послуги мають бути безкоштовними.
- Рівні можливості для освіти та навчання: соціальні держави повинні гарантувати рівні можливості для молодих людей з малозабезпечених сімей, щоб вони могли продовжувати освіту та навчання після закінчення обов'язкової школи, наприклад, за допомогою стипендій.
- Доступ до соціального захисту для всіх: незалежно від контракту чи форми роботи, кожен повинен мати доступ до соціального захисту та робити свій внесок у нього. Крім того, соціальний захист має бути адекватним і доступним протягом усього життя.
- Якість праці: держави-члени та соціальні партнери повинні підтримувати якість роботи, включаючи гідний та безпечний дохід, автономію, фізичне та психічне здоров'я, можливості для кар'єрного розвитку та баланс між роботою та особистим життям.
- Навчання впродовж життя: всі люди повинні мати можливість вдосконалювати свої навички або здобувати нові. Це підвищить їхні шанси знайти роботу або змінити її на тлі "зеленого" та цифрового переходу. Це також підтримає їх в освоєнні абсолютно нових професій, наприклад, у нових секторах.
- Захист доходів і робочих місць: враховуючи досвід Великої рецесії та кризи, спричиненої COVID-19, схеми збереження робочих місць повинні бути доступними для всіх.
- Довша кар'єра, адекватні пенсії та довгостроковий догляд: соціальні партнери та держави-члени повинні прагнути сприяти довшій кар'єрі у доброму стані здоров'я, зокрема, через гнучкий графік роботи, пристосовані робочі місця та навчання.
- Покращення фінансування соціальної держави: для реагування на зростаючі потреби та виклики державам-членам необхідно знайти нові джерела для сталого фінансування соціального захисту та добробуту, наприклад, шляхом розширення податкової бази та перегляду структури доходів (розширення прогресивного оподаткування доходів, споживання, капіталу та багатства, а також вуглецевих та енергетичних викидів).
- Золоте правило державних фінансів: майбутнє фіскальне управління ЄС має забезпечити соціальний захист і, особливо, потреби в соціальних інвестиціях, а також дозволити запозичення для інвестування в соціальну інфраструктуру.
- Посилення спроможності ЄС забезпечувати соціальний захист: ЄС має розглянути законодавчі ініціативи, спрямовані на виконання всіх принципів Європейської опори соціальних прав, забезпечення послідовного дотримання в усьому Союзі та обмеження недобросовісної конкуренції щодо стандартів соціального захисту.
У висновку звіту відзначається вирішальний внесок соціальної держави у подолання Великої рецесії та економічних і соціальних наслідків пандемії COVID-19. Він вітає рух ЄС до більшої фіскальної гнучкості, що сприяє соціальним інвестиціям.
Рекомендації
A. Сильні старти: сприяння розвитку дітей для всіх
1. Усі діти віком до 3 років повинні мати доступ до високоякісних послуг з дошкільної освіти та догляду впродовж повного дня, що сприятиме розвитку дітей у ранньому віці, полегшуючи людям поєднання роботи та сімейного життя, а жінкам - працевлаштування. Ці послуги повинні бути доступними для всіх сімей і безкоштовними для всіх, хто має дітей, які їх потребують.
2. Держави-члени повинні надавати цільові послуги із захисту мінімального доходу та заспокійливі послуги для вразливих сімей з дітьми, щоб запобігти дитячій бідності (яка є найбільш поширеною в домогосподарствах з одинокими батьками та багатодітних сім'ях).
B. Створення плацдарму для молодого покоління
3. Держави-члени повинні надавати адекватну фінансову підтримку, послуги та пільги в натуральній формі, щоб дозволити людям - коли вони цього бажають - створювати сім'ю та народжувати дітей.
4. Держави-члени повинні продовжувати впроваджувати посилені гарантії для молоді, покращувати надання високоякісної освіти та професійної підготовки, а також забезпечувати умови, що сприяють створенню високоякісних робочих місць та підприємницьких можливостей для молоді. Держави-члени повинні надавати адекватну допомогу молодим людям з малозабезпечених сімей, що дозволить їм здобувати якісну освіту та професійну підготовку після завершення обов'язкової шкільної освіти.
C. Забезпечення інклюзивного соціального захисту та навчання впродовж життя
5. Усі зайняті особи, незалежно від їхнього трудового статусу, повинні мати доступ до адекватного соціального захисту та робити внески до нього, а внески повинні враховувати всі джерела доходу. Такий соціальний захист має бути доступним протягом усього життя, підтримувати гідний рівень життя, забезпечуючи відповідне заміщення доходу та зменшуючи потребу в мінімальному доході, а також уникати недобросовісної конкуренції щодо внесків на соціальне страхування.
6. Держави-члени у співпраці з соціальними партнерами на всіх рівнях повинні розробити підхід до якості праці, який би враховував питання, пов'язані з життям людини, включаючи гідний і гарантований дохід; автономію у виконанні робочих завдань; міцне фізичне і психічне здоров'я; можливості для кар'єрного зростання; а також відповідний баланс між роботою і особистим життям.
7. Держави-члени у співпраці з соціальними партнерами повинні мати ефективні системи навчання впродовж життя, які надають можливості для підвищення кваліфікації та перекваліфікації. Це має підвищити можливості працевлаштування для всіх людей працездатного віку та покращити базу навичок для професій, пов'язаних з доглядом за хворими, цифровізацією праці та "зеленим" переходом. Вони також повинні підтримувати економічну реструктуризацію на користь нових секторів і професій, сприяючи при цьому гендерному балансу. Доступ до підвищення кваліфікації та перекваліфікації можна розширити за допомогою колективних переговорів, відрахувань на навчання з фонду заробітної плати роботодавців та розвитку індивідуальних навчальних рахунків.
8. Держави-члени повинні сприяти інтеграції мігрантів у рамках своєї соціальної політики та політики на ринку праці, забезпечуючи ранній і рівний доступ до ринку праці, підтримуючи навчання; визнання навичок і кваліфікацій; вивчення мов; і громадянської орієнтації. Боротьба з дискримінацією та експлуатацією має важливе значення для сприяння інтеграції мігрантів у суспільство і надання їм можливості зробити повноцінний внесок в економіку.
9. Враховуючи досвід Великої рецесії та кризи, спричиненої COVID-19, державам-членам слід запровадити схеми збереження робочих місць (наприклад, короткострокова зайнятість), доступні для людей з будь-яким трудовим статусом, з метою збереження доходів та уникнення втрати навичок під час кризових ситуацій у майбутньому. Для працівників такі схеми мінімізують звільнення, зберігаючи при цьому зв'язок між роботодавцем і працівником. Періоди відпусток можуть бути використані для подальшого навчання.
D.Підтримка тривалої кар'єри у доброму здоров'ї для забезпечення адекватних пенсійних доходів
10. Cоціальні партнери та/або держави-члени повинні підтримувати довше трудове життя шляхом заохочення гнучких графіків роботи, відповідного пристосування робочих місць та забезпечення безперервного навчання для задоволення потреб літніх працівників та використання їхнього потенціалу. Держави-члени повинні розглянути цільові стимули, які полегшують людям поступовий перехід до виходу на пенсію і в більш пізньому віці.
11. Зіткнувшись зі старінням населення, держави-члени повинні активно боротися з бідністю та підтримувати достатній рівень доходів у похилому віці. Міркування фінансової стійкості повинні враховувати як дохідну, так і видаткову частину державних рахунків, а також наслідки збільшення та подовження тривалості зайнятості. Мінімальні виплати в старості повинні бути достатньо високими, щоб ефективно сприяти запобіганню бідності. Держави-члени (а там, де схеми узгоджуються колективно, також і соціальні партнери) повинні забезпечити, щоб усі особи працездатного віку були охоплені накопичувальними пенсійними схемами, які адекватно замінюють дохід від роботи.
12. Періоди догляду, такі як догляд за дітьми та людьми похилого віку, які вимагають від людей відмови від роботи або роботи на умовах неповного робочого дня, повинні зараховуватися до пенсійного стажу, в тому числі за рахунок субсидій у випадку недержавних схем.
E. Забезпечення справедливого та якісного надання довготривалого догляду
13. Враховуючи зростання потреб у довгостроковому догляді у старіючих суспільствах, держави-члени повинні посилити доступність високоякісних послуг з догляду, включаючи амбулаторний, домашній та стаціонарний догляд, а також забезпечити свободу вибору. Держави-члени повинні забезпечити, щоб послуги були доступними для всіх і покривалися соціальним захистом (за рахунок внесків або податків), з розумною межею спільних платежів, які повинні здійснювати сім'ї.
F. Сприяння розвитку інклюзивного та екологічного житла і транспорту
14. Держави-члени повинні сприяти будівництву доступного, енергоефективного та заснованого на принципах "універсального дизайну" житла, забезпечуючи його доступність для всіх. Підтримка повинна надаватися домогосподарствам з низькими доходами або заощадженнями (зокрема, молодим людям і сім'ям з дітьми), а також людям з інвалідністю або людям похилого віку з особливими потребами. Держави-члени повинні підтримувати місцеві органи влади, житлові асоціації та організації соціальної економіки в цьому процесі, а фонди ЄС повинні підтримувати пілотні проекти соціальних інновацій.
15. для сприяння соціальній згуртованості та справедливому "зеленому" переходу держави-члени повинні забезпечити доступний та енергоефективний громадський транспорт з надійними мережами та "зеленими" альтернативами. Соціальна інтеграція та рівний доступ до громадського транспорту повинні бути частиною міського та сільського планування та підтримуватися державними субсидіями, з особливою увагою до неблагополучних районів.
G. Забезпечення інклюзивного надання послуг, що підвищує добробут та спроможність
16. Для надання ефективних, якісних і комплексних соціальних послуг державам-членам необхідно поліпшити надання послуг на місцевому рівні, сприяти спільному виробництву і професіоналізації, а також максимально використовувати можливості цифровізації. Держави-члени повинні мати стандарти якості та механізми забезпечення якості соціальних послуг і застосовувати їх як до державних, так і до приватних постачальників. Держави-члени повинні збільшити залучення неприбуткових організацій та організацій соціальної економіки до розробки та надання соціальних послуг. ЄС повинен сприяти проведенню більшої кількості досліджень та обміну інформацією про передовий досвід для підтримки інновацій в управлінні та наданні соціальних послуг.
H. Забезпечення сталого фінансування для стійкої соціальної держави
17. Для задоволення зростаючих фінансових потреб соціальної держави держави-члени повинні розглянути можливість розширення податкової бази та коригування структури доходів, окрім соціальних внесків, які збільшують витрати на оплату праці, та збільшення надходжень від прогресивних податків на доходи, споживання, капітал та багатство, а також від податків на викиди вуглецю та енергію. Щоб запобігти шкідливій податковій конкуренції та соціальному демпінгу, ЄС повинен координувати зусилля держав-членів щодо проведення спільної політики в сфері оподаткування капіталу та протидії ухиленню від сплати податків та уникненню оподаткування.
18.ЄС та держави-члени повинні розглянути можливість укладення європейської угоди про мінімальні ставки податку на капітал та гармонізовані правила ЄС щодо оподаткування капіталу з метою зміцнення потенційної бази для фінансування соціального захисту та уникнення конкуренції щодо стандартів соціального захисту.
19. В контексті майбутнього фіскального управління ЄС необхідно забезпечити соціальний захист і, особливо, соціальні інвестиції. "Золоте правило державних фінансів" має дозволити запозичення для соціальних інвестицій, принаймні на початковому етапі, для інвестицій у соціальну інфраструктуру.
I. Посилення спроможності ЄС забезпечувати соціальний захист у майбутньому
20. ЄС має розглянути можливість ухвалення додаткових законодавчих ініціатив у сфері зайнятості та соціальної політики з метою дотримання всіх принципів Європейської опори соціальних прав, забезпечення їх послідовного дотримання на всій території ЄС та обмеження будь-якої недобросовісної конкуренції щодо стандартів соціального захисту.
21. Держави-члени повинні гарантувати всім своїм громадянам мінімальний пакет соціальних прав, заснований на принципах Європейської опори соціальних прав, які необхідно підтримувати в будь-який час, в тому числі після зовнішніх потрясінь.
переклад -
Департамент міжнародних зв’язків апарату ФПУ
