Український народ вже понад три роки героїчно протистоїть повномасштабній окупаційно-терористичній війні росії, захищаючи не лише свою свободу, незалежність і територіальну цілісність, а й демократичні цінності всього цивілізованого світу - право на життя, право на працю, право на мир.
Щодня гинуть люди, зростає кількість поранених, руйнуються міста й села. Те, що відбувається, - це безумство, яке треба рішуче зупинити.
Однак війна не лише випробовує стійкість українського народу, а й посилює економічні труднощі, соціальні проблеми та загрожує життю кожного українця. Ракетні обстріли і бомбардування усіх регіонів країни змусили до масової міграції українців, за межі країни вибуло від 6,5 до 8 млн громадян та понад 3 млн. насильно депортовані до росії, у тому числі діти з окупованих територій. За час війни вбито десятки тисяч громадян України, біля 400 тисяч зазнали поранень та каліцтва, стали інвалідами, понад 65 тисяч пропали безвісти, декілька тисяч громадян знаходяться в російському полоні. Економічні втрати від війни становлять біля 524 мільярди доларів. Руйнування промисловості, інфраструктури, об’єктів гуманітарної і соціальної сфери призвели до втрати понад 5 млн робочих місць. Як наслідок, зростають рівень безробіття, трудова міграція та соціальна нерівність. Заклики окремих політиків щодо скорочення міжнародної фінансової допомоги Україні, припинення співробітництва у військовій сфері до досягнення миру викликають у громадян і членів профспілок негативну реакцію, бо це загрожує не лише збільшенню людських жертв, а й занепаду економіки, масовому знищенню підприємств та критичних галузей економіки. Це також призводить до згортання державних програм соціального захисту та неможливості повноцінної відбудови інфраструктури, без якої нормальне життя українців буде неможливим.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що війна може завершитися у 2025 році, якщо буде посилено міжнародний тиск на Росію та надано дієві гарантії безпеки Україні. Міжнародне співтовариство має усвідомити, що від швидкості його дій залежить не лише перемога України, а й стабільність усього європейського регіону. Усі в Європі і світі це добре розуміють, але недостатньо діють.
Нам не потрібні гарантії від Росії. Ми їм не віримо. Гарантії безпеки мають виходити виключно від партнерів. Ми закликаємо міжнародну профспілкову спільноту посилити тиск на уряди своїх країн, аби забезпечити системну та безперервну підтримку України, щоб ми не залишилися наодинці.
Зокрема, ми закликаємо:
• Посилити міжнародну ізоляцію Росії, керуючись резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Просування всеохоплюючого, справедливого та сталого миру в Україні», що стала черговим твердим сигналом міжнародного співтовариства на підтримку суверенітету, незалежності, єдності та територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів», ухваленою 24 лютого 2025 року, та рішеннями ЄС і Великої сімки щодо збільшення санкційного тиску на Росію.
• Посилити економічний тиск на агресора, накладаючи санкції на компанії, що продовжують працювати на війну. Особливо це стосується постачальників комплектуючих для російського ВПК, фінансових установ, що допомагають обходити санкції, та державних підприємств РФ.
• Використати заморожені активи Центробанку РФ для фінансової допомоги Україні, а також спрямувати їх на виплати компенсацій жертвам війни, відновлення житла, медичних установ, шкіл і робочих місць.
• Забезпечити фінансування соціальних програм та інфраструктурних проєктів для українських працівників і профспілок. Створити спеціальний міжнародний фонд підтримки українських трудових мігрантів та сприяння їхньому поверненню на Батьківщину.
• Активізувати роль профспілок у міжнародному миротворчому процесі, зокрема в боротьбі за скорочення та ліквідацію ядерного озброєння. Також необхідно підсилити роль профспілок у контролі за виконанням гуманітарних ініціатив, спрямованих на допомогу працівникам та їхнім сім’ям, які постраждали від війни.
• Ініціювати міжнародні переговори щодо повернення всіх українських військовополонених та незаконно утримуваних цивільних осіб країною- агресором. Міжнародні організації мають посилити моніторинг порушень прав людини у тимчасово окупованих територіях.
Сьогодні, як ніколи, міжнародна профспілкова солідарність повинна стати рушійною силою боротьби за мир, соціальну справедливість та сталий розвиток України та всього демократичного світу. Лише спільними зусиллями можна захистити права трудящих, домогтися гідної оплати праці, соціального захисту та рівних можливостей для всіх працівників незалежно від країни їхнього проживання.
Разом ми сильніші!
Президія Федерації профспілок України
23 березня 2025 р.
