Пане Президенте, віце-президенти, члени Адміністративної ради, делегати, учасники дискусії, спостерігачі, пані та панове!
Хочу привітати усіх вас на сьогоднішньому заході, присвяченому темі «Розвиток з робочими місцями».
Саме такою була тема доповіді МОП «Світ праці у 2014 році», опублікованої напередодні конференції. У цій доповіді, яку ви могли взяти біля конференц-залу, якщо ще не бачили її, показано тісний взаємозв'язок між досягненням економічного і соціального розвитку та інвестиціями в якісні робочі місця.
Дозвольте мені сказати декілька слів про те, чому ми вирішили зосередити увагу на цій темі в цьогорічній доповіді і чому ми вибрали саме її для сьогоднішньої дискусії.
По-перше, ми неодноразово переконувалися, що традиційний підхід до розвитку не створює робочі місця в необхідній кількості і якості. Виявляється, недостатньо зосередитися лише на експортно-орієнтованому зростанню, торгівлі та прямих іноземних інвестиціях, щоб стимулювати розвиток. У доповіді МОП зазначається, що сам по собі такий підхід ризикує привести до вузької моделі економічного зростання з обмеженою кількістю створюваних гідних робочих місць.
Зростання безробіття серед освічених молодих людей в країнах, що розвиваються, є свідченням провалу стратегій, які стимулюють ріст без уваги до якості робочих місць.
Дефіцит гідних робочих місць також став одним із основних факторів зростання міграції. Розрив у заробітній платі між приймаючими країнами і країнами походження мігрантів сягає 10 до 1, що призводить до ситуації, описаній в моїй доповіді Конференції, за якої понад 230 мільйонів осіб проживають за межами країн, де народилися, що практично в чотири рази більше, ніж було в 2000 році.
По-друге, я вважаю, що важливо тримати в центрі уваги як масштаби створення нових робочих місць, так і якість робочих місць - навіть якщо дехто думає, що це нереально в умовах, коли деякі країни борються з дитячої працею, примусовою працею та величезною неформальною економікою.
Дехто може сказати, що ми повинні в першу чергу зосередитися на робочих місцях і тільки потім - на їх якості. Але ми знаємо, що за першим не обов’язково слідує друге. Ви добре знаєте: проблеми розвитку взаємопов'язані.
Факти говорять самі за себе. Країни, що інвестують в якісні робочі місця, домоглися більшого успіху в порівнянні із іншими, як з економічної, так і з соціальної точки зору. Країни, що на початку 2000-их інвестували в якісні робочі місця, з 2007 року демонструють на 1 відсоток вищі темпи росту, ніж інші країни, що розвиваються.
Інвестиції в якісні робочі місця шляхом скорочення вразливих форм зайнятості та боротьби з бідністю серед працюючих не тільки призвели до зростання темпів економічного росту, а й, як правило, пов'язані з меншою нерівністю доходів.
По-третє, значними залишаються прогалини в сфері зайнятості та соціальні прогалини:
• Більше половини працівників у країнах, що розвиваються, а це в цілому 1,47 млрд, працюють на незахищених роботах, є або самозайнятими, або працюють на сімейних підприємствах, нерідко безоплатно. Ця проблема особливо гостро стоїть в Південній Азії і країнах Африки на південь від Сахари, де три з чотирьох робітників перебувають у вразливих формах відносин зайнятості.
• Хоча за останні два десятиліття масштаби крайньої бідності серед працюючих в країнах, що розвиваються, знизилися з 39 до 13 відсотків, проте 839 мільйонів робітників у країнах, що розвиваються, не мають можливості заробляти достатньо, щоб підняти себе і свої сім'ї вище межі бідності у два долари на день.
• Близько 200 млн. нових робочих місць необхідно створити протягом наступних п'яти років в країнах, що розвиваються, для того, щоб йти в ногу із зростанням кількості населення працездатного віку.
Отже, що можна зробити, щоб сприяти створенню гідних робочих місць, які також допоможуть забезпечити розвиток?
Пані та панове, головний доповідач і учасники дискусії спробують дати відповідь на це питання. А поки висловлю деякі міркування для початку.
По-перше, існують переконливі докази, що соціальний захист допомагає знизити рівні бідності, нерівності та незахищеної зайнятості. Продумані системи соціального забезпечення посилюють індивідуальні можливості знайти кращу роботу.
Наприклад, програма соціального забезпечення Bolsa Familia в Бразилії, Закон про гарантії зайнятості сільського населення в Індії, програма забезпечення продуктами в Ефіопії, і подібні програми в інших країнах виявилися успішними у наданні додаткових доходів домашнім господарствам, що допомагає їм покращити харчування, інвестувати у продуктивну діяльність, поліпшити своє здоров'я і відправити дітей до школи.
По-друге, розвиток повинен опиратися на сприятливі умови для підприємств, включаючи підтримуючу макроекономічну політику.
Підприємства створюють робочі місця і їхні дії також відіграють ключову роль у визначенні того, ці робочі місця будуть гідними, чи ні. Досвід низки азіатських країн показав потенціал стратегій розвитку щодо сприяння виробництву у співпраці з приватним сектором і покращення умов для підприємств.
По-третє, інститути ринку праці мають бути посилені.
Ці установи є важливими чинниками для економічного зростання, якісних робочих місць і людського розвитку. Вони також створюють базу для вирішення проблем неформальності, прогалин недостатнього розвитку, пов'язаних з відсутністю прав трудящих і поганими умовами праці. В цьому аспекті також є цікаві нещодавні напрацювання, такі як зміцнення управління ринком праці в значній кількості країн Латинської Америки.
І, по-четверте, існує необхідність забезпечення збалансованого зростання доходів, щоб уникнути дестабілізуючої нерівності.
У цьому відношенні, дані доповіді МОП «Світ праці» свідчать, що низька частка оплати праці в структурі доходів може перешкоджати росту в результаті зменшення споживання. Ця тенденція до зниження не є незворотною, її можна розвернути за допомогою ефективних політичних заходів. Звичайно, соціальний діалог є найважливішим інгредієнтом в цьому відношенні, як, наприклад, у випадку минулорічного «нового суспільного договору» в Тунісі.
Нарешті, останнє питання, перш ніж переходити до висновків:
Що все це означає для пріоритетів розвитку світу на період після 2015 року?
Як ви знаєте, існує попередній розширений список потенційних цілей для нового порядку денного ООН в галузі розвитку після 2015 року. Але, на мій погляд, доповідь «Світ праці» - на основі глибокого аналізу 145 країн, що розвиваються, - показала, що гідна праця лежить в основі будь-якої значимої стратегії розвитку.
Коротше кажучи, є унікальна можливість змінити ситуацію щодо динаміки та перспектив розвитку. Визначивши ключовими цілями програми розвитку на період після 2015 року робочі місця і соціальний захист, світова економіка буде мати набагато більший потенціал для досягнення мети загального процвітання і всеохоплюючого зростання.
А зараз перед вами виступлять відомі експерти. Ми дуже раді, що вони відгукнулися і я впевнений, що основний доповідач, шановний професор Найяр, вразить нас, як він це неодноразово робив у минулому, і дасть імпульс нашій сьогоднішній дискусії.
