Поняття «незадекларована праця» визначається у повідомленні Єврокомісії від 2007 року «Активізація боротьби з незадекларованою працею» як «будь-яка оплачувана діяльність, яка по природі своїй є законною, але не відображається у звітах (не декларується) у відповідні органи влади». Це визначення пов'язує «незадекларовану працю» з ухиленням від сплати податків та соціальних внесків і охоплює широке коло діяльності - від неофіційної праці в домашніх господарствах до приховуваної праці нелегальних мігрантів, але не включає злочинні види діяльності.
Незадекларована праця є серйозною формою соціального демпінгу. ЄКП вважає, що давно настав час для конкретних дій на рівні ЄС для попередження незадекларованої праці і захисту незадекларованих працівників.
ЄС необхідно краще застосовувати існуюче трудове законодавство і стандарти, а також відігравати активнішу роль у сприянні співробітництву та координації між різними національними адміністраціями.
Для боротьби з незадекларованою працею важливий вірний баланс превентивних заходів, контролю та санкцій. Досягти його можна за допомогою послідовного підходу з інформаційно-роз'яснювальними заходами урядів і соціальних партнерів, транснаціональним співробітництвом між державами-членами, виділенням більше ресурсів для інспекцій і дієвими механізмами санкцій.
Незадекларована праця є спільною проблемою усіх країн ЄС, хоча її масштаби і характер відрізняються. Через кризу робітники в деяких країнах вимушені покинути свої домівки і шукати будь-яку роботу за кордоном, а це також збільшує транскордонний аспект незадекларованої праці.
Використання незадекларованої праці особливо поширене в трудомістких секторах, таких як сільське господарство, будівництво, туризм, домашні господарства, догляд, текстильна промисловість та роздрібна торгівля.
Незадекларована праця набуває чимало різних форм, наприклад напівдекларована робота (офіційні робочі місця, де працівники отримують дві зарплати від роботодавця - одну декларовану, як правило мінімальну, і другу незадекларовану, в конверті) і робота, виконувана з фіктивним статусом зайнятості (фіктивні самозайняті, фіктивні «направлені» працівники і т.д.). Вона може охоплювати, як громадян країни, так і мігрантів, легальних і нелегальних.
Незадекларована праця не є вибором працівника, але може бути єдиним способом заробити дохід. Незадекларовані працівники, як правило, отримують менше, працюють у важких умовах, нерідко не визнаються, не реєструються, не регулюються і не захищаються законодавством про працю та соціальне забезпечення, а, отже, й не в змозі реалізувати та захищати свої основні права. В основному вони не організовані, і не мають колективного представництва у відносинах з роботодавцями та державними органами.
Профспілки мають відігравати вирішальну роль у боротьбі проти незадекларованої праці і в захисті незадекларованих працівників, незалежно від їх статусу проживання, оскільки профспілки, як правило, першими дізнаються про проблемні, шахрайські, або незаконні ситуації. У деяких національних системах соціальні партнери мають визначену роль поряд з державними органами у попередженні та боротьбі з незадекларованою працею. Основна роль профспілок полягає у веденні переговорів на всіх рівнях, щоб зменшити розповсюдження незадекларованої праці, підвищенні обізнаності про її негативні наслідки, а також про переваги задекларованої праці, наданні (правових) консультацій незадекларованим працівникам і участь в напрацюванні політики і роботі тристоронніх органів та дослідницьких установ, у тому числі в рамках нової платформи ЄС, з метою підтримки комплексного підходу до незадекларованої праці.
Незадекларована праця має серйозні наслідки не тільки для працівників, а й для суспільства в цілому:
- Втрата податкових надходжень.
- Національні системи соціального забезпечення не отримують належних внесків, що підриває фінансування і розподіл суспільних благ.
- Чесна конкуренція між компаніями спотворюється, що в свою чергу, відкриває шлях для соціального демпінгу.
- Працівники залишаються без соціального забезпечення, страхування на випадок хвороби чи нещасного випадку і тому піддаються значним ризикам та наражаються на фінансові витрати у таких випадках.
- Відносини між роботодавцями та профспілками можуть бути під загрозою внаслідок незадекларованої праці.
Дослідження показують, що високий рівень незадекларованої праці асоціюється з низьким рівнем ВВП, корупцією в державному секторі, незначним втручанням держави у ринок праці, низьким рівнем соціального захисту, менш ефективним перерозподілом доходів через соціальні трансферти, високими рівнями бідності та нерівності.
Незадекларована праця отримала ще більше поширення в тих державах-членах, де у відповідь на економічну кризу були введені програми жорсткої економії. Вони, в поєднанні зі скороченням інспекцій праці, стали каталізатором розповсюдження незадекларованої праці. Нещодавнє дослідження Єврофонду підтверджує: «існує сильний зв’язок між заходами жорсткої економії і розміром та ростом задекларованої економіки. (...), неоліберальні заходи корелюються з більшою часткою незадекларованої праці в економіці, а соціал-демократичні заходи - з меншою».
Зусилля зі зменшення рівня незадекларованої праці в ЄС мають бути частиною широкої стратегії зі створення нових робочих місць, покращення якості робочих місць, боротьби з сегментацію робочої сили і забезпечення надходжень податкових та соціальних внесків.
Для того, щоб забезпечити послідовну та ефективну відповідь на проблему незадекларованої праці в ЄС, вона має бути визначена на європейському рівні відповідно до поняття неформальної економіки, яке дає МОП – «усі види економічної діяльності, які на основі законодавства або існуючої практики взагалі не охоплюються, або не повною мірою охоплюються офіційними правовими положеннями».
ЄС повинен гарантувати права, закріплені в Хартії основних прав у статті 5 (заборона рабства та примусової праці), статті 15 (свобода вибору професії та право на працю) і статтю 31 (справедливі і рівні умови праці), а також Конвенціях МОП №81 про інспекцію праці та № 189 про домашніх працівників, і принципи, викладені в Рекомендації МОП № 198 про трудові правовідносини. На Міжнародній конференції праці у 2014 році відбулося обговорення нормативного документу про перехід від неформальної до формальної економіки, що охоплює також і незадекларовану працю.
Для боротьби з незадекларованою працею основна увага на рівні ЄС має бути зосереджена на:
- недопущенні того, щоб незадекларована праця набирала транскордонного характеру;
- посиленні європейських та національних інструментів з метою покращення превентивних заходів, контролю, інспекцій та застосування санкцій;
- посиленні національних дій і національних механізмів за допомогою співпраці та обміну найкращими практиками;
- забезпеченні того, щоб законодавчі відмінності між країнами-членами не привели до соціального демпінгу і дерегулювання загального захисту.
Важливо, щоб усі органи влади, відповідальні за боротьбу проти незадекларованої праці на національному рівні (податкова адміністрація, органи соціального страхування, інспекція праці), активно співпрацювали на європейському рівні, оскільки двостороння співпраця не може бути настільки ефективною. У багатьох випадках незадекларовану працю можна виявити, співставивши інформацію, наявну у різних національних органів. ЄКП вітає ініціативу Єврокомісії створити Європейську платформу з метою посилення співпраці між органами на рівні ЄС, але наголошує, що цього недостатньо для попередження незадекларованої праці.
Важливе значення має захист незадекларованих працівників, які майже завжди знаходяться у вкрай непередбачуваній ситуації. Соціальний діалог є ключовим у цьому відношенні, для того, щоб соціальні партнери могли встановити необхідні рамки для запобігання і скорочення незадекларованої праці й захисту незадекларованих працівників.
Крім того, профспілки повинні мати доступ до робочих місць і відповідних документів, щоб мати можливість захищати незадекларованих працівників і попереджувати відповідні органи державної влади. Профспілки повинні мати можливість звертатися до суду від імені працівників.
Ефективна й незалежна інспекція праці є однією з передумов належного застосування трудового законодавства. Скорочення фінансування інспекції праці, а внаслідок цього скорочення кількості інспекторів праці, зменшує її ефективність. Уряди повинні забезпечити фінансування контролюючих органів і збільшити доступні їм ресурси.
Важливо, щоб провина за незадекларовану працю у випадку її викриття контролюючими органами не лягала на працівника. Правовим наслідком такого викриття має бути те, що незадекларований працівник вважається працівником з усіма правами, що випливають з цього статусу. Незадекларований працівник повинен мати можливість вимагати належну йому заробітну плату від роботодавця. Йому має бути гарантовано, принаймні, мінімальний рівень соціального захисту, навіть якщо роботодавець не платив внески на соціальне страхування. Таким чином можна досягти реального захисту для працівників в ЄС, оскільки на даний момент нормативно-правова база ЄС як і раніше продовжує базуватися на стандартних трудових відносинах.
Для ЄКП важливе впровадження директиви, яка б встановлювала мінімальні стандарти щодо інспекції праці на основі Конвенції МОП № 81 для забезпечення дотримання трудового і соціального законодавства. Така директива мала б включати положення щодо функціонування системи інспекції праці та транскордонної підготовки інспекторів праці, їхніх повноважень і обов'язків, таких як доступ до робочих місць, перевірка, опитування працівників і роботодавців, доступ до документів і матеріалів, а також можливість проведення інспекцій без попереднього повідомлення. Там, де такі системи існують, держави-члени повинні мати можливість надавати соціальним партнерам повноваження з контролю і забезпечення дотримання правил щодо заробітної плати та інших умов праці.
Роботодавці, визнані винними у використанні незадекларованої праці, мають зіштовхуватися з серйозними наслідками, що має слугувати в якості стримуючого фактору. Недопущення до державних тендерів – один з прикладів санкцій. Ключовим моментом має бути стримуючий характер санкцій. Тільки тоді, коли вони будуть достатньо суворими, щоб незадекларована праця стала невигідною для роботодавців, можна досягти мети її недопущення.
У випадку, коли роботодавець визнаний винним у використанні незадекларованої праці, важливо, щоб працівники мали переважні права. Вони повинні мати привілейоване право щодо фінансових претензій у разі неплатоспроможності роботодавця або ж їхні претензії на винагороду за працю мають забезпечуватися іншим механізмом.
Особливо вразливі незадекларовані працівники - нелегальні мігранти, оскільки вони позбавлені навіть фундаментальних прав. Уряди повинні захистити цих працівників, гарантувавши, що до них не буде репресій чи автоматичного видворення з країни, якщо вони звернуться за допомогою до інспекції праці або інших державних органів чи спробують відстояти свої права. Замість цього їм мають бути запропоновані шляхи легалізації.
Працівники з фіктивним статусом самозайнятості також є вразливими через незаконне виключення із сфери застосування трудового законодавства і колективних договорів. Тому необхідно вжити заходи на основі Рекомендації МОП №.198, щоб закрити правову прогалину, яка дозволяє обійти трудове і соціальне законодавство.
Незадекларована праця також часто зустрічається в контексті працівників, які направлені своїм роботодавцем виконувати роботу в іншій країні, так званих «направлених» працівників. Вона набуває таких форм, як неповна декларація, фіктивне направлення, оформлення через підставні компанії (договір через дочірню компанію, яка базується в іншій державі, хоча контракт насправді виконується в даній країна). Для того, щоб запобігти зловживанням, ЄКП хоче, щоб ЄС ввів обов'язкову систему солідарної відповідальності по всьому ланцюжку підрядників і законодавчо заборонив фіктивні компанії.
Департамент міжнародної роботи апарату ФПУ
Матеріал подається на виконання Постанови Президії ФПУ № П-33-3 "Про дії профспілок на захист прав та інтересів працівників в умовах погіршення соціально-економічної ситуації"
