Social dialogue

 

Затверджено соціальними партнерами на засіданні тематичної групи 26-27 січня 2016 року

 

1. Нагадуючи, що стаття 9 Договору про функціонування ЄС передбачає, що Союз бере до уваги вимоги, пов’язані зі сприянням високому рівню зайнятості та соціальні міркування у визначенні та реалізації своєї політики та усіх дій.

 

2. Нагадуючи, що в статті 151 Договору про функціонування ЄС сприяння діалогу між керівництвом і найманими працівниками визнається в якості спільної мети ЄС і держав-членів і що в статті 152 Європейський Союз визнає та підтримує на своєму рівні роль соціальних партнерів, незалежно від підприємств та робітників, які вони представляють, та на рівних умовах, беручи до уваги розмаїття національних систем. Союз сприяє діалогу між соціальними партнерами, поважаючи їхню незалежність.

 

3. Визнаючи, що соціальний діалог є частиною європейської соціальної моделі та вирішальним фактором для добре функціонуючої соціальної ринкової економіки. Соціальний діалог також передбачає таку модель відносин між роботодавцями та організаціями працівників, в якій соціальні партнери можуть самостійно реалізовувати практику колективних переговорів і участі працівників в управлінні.

 

4. Визнаючи, що соціальний діалог може бути організованим на міжгалузевому, галузевому або територіальному рівнях та відбуватися на всіх відповідних рівнях від рівня компанії до регіонального, національного та європейського рівня. У всіх випадках для соціального діалогу потрібні соціальні партнери, які є сильними, представницькими, незалежними, уповноваженими і забезпеченими необхідними інструментами. Соціальні партнери також повинні мати інституційну структуру, яка дозволяє їм вести ефективний діалог.

 

5. Вітаючи основоположну роль європейського соціального діалогу як важливого компоненту розробки політики зайнятості і соціальної політики ЄС. Він сприяє розробці механізмів і інструментів, які балансують потреби підприємств і працівників по всій Європі. Європейський соціальний діалог розвивався поступово, на міжгалузевому рівні з моменту його включення в Маастрихтський договір, а на галузевому рівні з кінця 1990-х років. Більш автономний діалог поступово склався після підписання соціальними партнерами Лакенської декларації у 2001 році. Тим не менше, необхідний подальший прогрес у напрямку більш сильного соціального діалогу.

 

6. Визнаючи, що немає шаблону функціонування соціального діалогу. Механізми і процеси соціального діалогу відрізняються в державах-членах, відображаючи різну історію країн та політично-економічну ситуацію. У той час як цю різноманітність необхідно поважати, роль соціальних партнерів слід підтримувати. Передумовою успішного соціального діалогу, що створює додану вартість, є його орієнтованість на результат. Підкреслюючи, що соціальні партнери знаходяться в унікальному становищі для вирішення питань, пов'язаних з роботою, в рамках процесу діалогу і переговорів, який характеризує їхні відносини. Вони також можуть давати оцінку безпосередньому або опосередкованому впливу політики ЄС в сфері зайнятості і соціальних питань. Їх знання і досвід соціальної ситуації, зайнятості, їх легітимність, репрезентативність, мандат і потенціал вести переговори робить соціальних партнерів важливими суб’єктами покращення управління і розробки політики. Їх необхідно чітко відокремити від інших організацій, що представляють громадянське суспільство.

 

7. Ця декларація є важливим кроком в існуючому процесі, вона стосується певних аспектів соціального діалогу і спрямована на покращення:

- залучення соціальних партнерів до процесу розробки політики в ЄС;

- функціонування і ефективності соціального діалогу та зміцнення потенціалу соціальних партнерів на національному рівні;

- залучення соціальних партнерів до європейського економічного управління/Європейського семестру, до оцінки, розробки, узгодження і реалізації відповідних реформ/політики;

 

а також на уточнення:

- зв’язку між угодами соціальних партнерів та порядком денним кращого регулювання.

 

8. Декларація включає керівні принципи/ключові послання, а також дії, які необхідно вжити відповідним європейським і національним суб'єктам.

 

(Докладніше)

(Декларація)

 

Департамент міжнародних звязків