Федерація профспілок України провела протягом 2013 року масштабні заходи з питань молодіжної зайнятості, а саме:
- 1.У червні – кущові семінари «Молодіжна зайнятість в Україні: проблеми, причини та шляхи їх вирішення» у Дніпропетровську, Луцьку, Чернігові;
- 2.У липні – інтернет-конференція з молодіжної зайнятості;
- 3.У серпні – зустріч експертів «Виклики молодіжної зайнятості в Україні: відповідь профспілок».
Під час цих заходів ФПУ залучила до участі в них понад 200 молодіх профспілкових лідерів з усієї України. Молодь мала змогу безпосередньо здійснити аналіз викликів щодо молодіжної зайнятості в Україні, обмінятися ідеями про можливі шляхи відповіді на ці виклики, обговорення пропозицій з вирішення питань молодіжної зайнятості, розробку плану подальших дій.
Черговим кроком стало ініціювання ФПУ проведення у Верховній Раді України 20 листопада 2013 року парламентських слухань про становище молоді в Україні на тему: «Участь молоді в суспільному житті: економічна активність».
На слуханнях молоді профспілкові лідери озвучили принципову позицію Федерації профспілок про становище молоді в Україні.
З метою підтримки позиції ФПУ та залучення громадськості до вирішення питань молодіжної зайнятості від Федерації профспілок України у слуханнях взяли участь близько 80 осіб з числа молодіжного профспілкового активу.
У своїх виступах під час слухань голова Молодіжної ради ФПУ Василь Андреєв та голова первинної профспілкової організації студентів Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Ольга Чабанюк наголосили на тому, що молодь у профспілках становить майже 3 млн. осіб. Вона є найуразливішою верствою суспільства на ринку праці. За даними Держстату України, рівень зайнятості серед осіб віком від 25 до 29 років становив близько 74 %, а до 24 років цей показник склав лише 34 %.
Серед основних проблем молоді профспілкові відмітили основні:
1. Не надання першого робочого місця. Ця гарантія реалізовувалася раніше згідно з Законом України “Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю”. Однак він втратив чинність із введенням в дію Закону України “Про зайнятість населення”.
За ним місцеві органи влади встановлюють квоту робочих місць для працевлаштування окремих категорій громадян, у тому числі молоді. Відсутність чіткої квоти саме для молоді фактично зводить нанівець гарантію держави щодо забезпечення молоді першим робочим місцем.
За даними статистики лише третина випускників у 2012 році отримали направлення на роботу.
Існуючий механізм заохочення роботодавців за працевлаштування молоді у вигляді часткової компенсації сплати єдиного соціального внеску не покриває витрат на створення нових робочих місць і не стимулює до цього. Тому треба передбачити ефективні заходи стимулювання роботодавців. Створити нові робочі місця в інноваційних та високотехнологічних секторах економіки. Установити гідний рівень заробітної плати, припинити виплату її у конвертах.
2. Диспропорція між попитом та пропозицією робочої сили на ринку праці, що призводить до критичного зменшення робітничих кадрів. Невідповідність навчальних програм підготовки фахівців сучасним потребам.
Так, кількість випускників у 2011 р. майже у 17 разів перевищила реальний попит на них. У наслідку – випускники працюють не за профілем їхньої підготовки. Профорієнтація молоді майже відсутня, і сьогодні є нестача певних фахівців, наприклад медпрацівників середньої ланки, зварювальників, інженерів тощо. При цьому існує надмірна кількість юристів та економістів, якість знань яких не задовольняє роботодавців.
Останнім часом урядовці, вчені та роботодавці все більше відмічають зниження рівня освіти, погане оволодіння знаннями та невідповідність кваліфікації молодих працівників вимогам часу.
Необхідно вдосконалити систему профорієнтації. Більше залучати роботодавців до формування навчальних планів, проходження практики, стажувань, відновити професійну підготовку на виробництві, наставництво.
3. Неефективна система формування державного замовлення на підготовку кадрів.
Склалася ситуація, коли підготовка кадрів за держзамовленням перетворилася на гарантовану форму фінансування вишів, а державні програми майже не передбачають потреб у трудових ресурсах, відсутні механізми закріплення кадрів та підвищення їхньої кваліфікації.
Необхідно удосконалити систему прогнозування ринку праці і формування державного замовлення на підготовку фахівців.
4. Централізація професійно-технічної освіти. Задоволення потреб у регіонах вимагає більш гнучкої структури управління проф-тех освітою. Саме регіональний рівень має нести відповідальність за обсяги та якість підготовки робітничих кадрів. Для цього необхідно перерозподілити обов’язки між органами управління освітою та їх партнерами. А також розширити фінансування для здобуття безоплатної професійно-технічної освіти, оновити матеріальну базу ПТУ, підвищивши цим самим престижність робітничих професій.
5. Відсутність об’єктів соціальної сфери та житла. Необхідно створити сприятливий клімат для участі молоді в програмах молодіжного житлового будівництва та доступного житла. Це дасть змогу забезпечити молодь житлом і активний поштовх для інтенсивного розвитку будівництва і суміжних галузей промисловості, а це маса нових робочих місць.
Представники профспілкової молоді надали свої пропозиції до Секретаріату парламенських слухань для врахування під час прийняття відповідних Рекомендацій Верховною Радою України.
Також під час слухань виступили Міністр молоді та спорту України Равіль Сафіуллін, Міністр соціальної політики України Наталія Королевська, голова Правління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Леонід Рисухін, народні депутати України, експерти національних та зарубіжних науково-дослідних установ, лідери всеукраїнських молодіжних громадських організацій.
Упевнені, що спільна, виважена та ефективна політика соціальних партнерів з питань молодіжної зайнятості та ведення соціального діалогу дасть змогу зменшити відсоток безробіття серед молоді, а також підвищити рівень життя молоді в Україні.
Департамент розвитку
профспілкового руху
