Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 № 893 «Деякі питання надання роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю» установлено, що до переліку (видів) соціальних послуг у сфері зайнятості належить надання роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю та затверджено Порядок надання роботодавцям компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць працевлаштованих осіб з інвалідністю.
Дія Порядку поширюється на роботодавців, які починаючи з дня набрання чинності цієї постанови працевлаштували особу з інвалідністю І або ІІ групи, яка є застрахованою особою.
Компенсація надається з урахуванням положень ЗУ «Про державну допомогу суб’єктам господарювання». Надається за придбані роботодавцем технічні засоби для облаштування робочого місця особи з інвалідністю згідно з наведеним у додатку 1 Переліку допоміжних засобів для облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю.
До Переліку допоміжних засобів для облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю належать:
- меблі та фурнітура для робочих місць;
- допоміжні засоби для фіксації, діставання і захоплення предметів на робочих місцях;
- машини для виробництва і оброблення комерційних товарів;
- вироби для випробувань і моніторингу на робочих місцях;
- допоміжні засоби для організації діяльності офісу, зберігання інформації та управління інформацією на робочих місцях;
- допоміжні засоби для захисту здоров’я і безпеки на робочих місцях;
- допоміжні засоби для навчання управління пристроями введення та поводження із засобами і товарами;
- допоміжні засоби для діяльності та участі, пов’язаних із особистими мобільністю і пересуванням;
- столи;
- меблі для сидіння;
- допоміжні засоби для регулювання висоти меблів;
- допоміжні засоби для регулювання висоти меблів;
- поручні та бруси;
- конструктивні елементи в житлових будинках та інших приміщеннях;
- допоміжні засоби для забезпечення доступності у вертикальному напрямку;
- допоміжні засоби для забезпечення здатності чути;
- допоміжні засоби для відтворення звуку;
- допоміжні засоби для малювання і письма;
- комп’ютери і термінали;
- допоміжні засоби, які записують, відтворюють та відображають звукову і візуальну інформацію;
- допоміжні засоби для дистанційного керування;
- допоміжні засоби для телефонування та телематичного зв’язку;
- програмне забезпечення;
- офісне програмне забезпечення і промислове програмне забезпечення.
Передбачається надання компенсації роботодавцям за облаштування робочих місць: для осіб з інвалідністю І групи – до 100,5 тис. грн (15 мінімальних зарплат); для осіб з інвалідністю ІІ групи – до 67 тис. грн (10 мінімальних зарплат).
Сума компенсації та допомоги за будь-якими іншими напрямами державної підтримки та/або допомоги (незалежно від її видів та джерел) сукупно не може перевищувати суму незначної державної допомоги, визначену ЗУ «Про державну допомогу суб’єктам господарювання».
Незначна державна допомога – державна допомога одному суб’єкту господарювання, сукупний розмір якої незалежно від її форми та джерел не перевищує за будь-який трирічний період суму, еквівалентну 200 тисячам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим НБУ, що діяв на останній день фінансового року (стаття 1 ЗУ «Про державну допомогу суб’єктам господарювання»).
Компенсація надається регіональним центром зайнятості роботодавцю за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю на підставі наведеної в додатку 2 «Заяви про надання компенсації фактичних витрат за облаштування робочого місця працевлаштованої особи з інвалідністю» за формою, яка подається роботодавцем протягом 90 календарних днів з дня працевлаштування особи з інвалідністю.
Суб’єкт господарювання, який має намір отримати компенсацію, надає центру зайнятості відомості про сукупний розмір незначної державної допомоги, отриманої ним протягом останніх трьох років, її форму та мету.
Для суб’єктів господарювання, які використовують найману працю, встановлено обов’язковий норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця (стаття 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
Якщо ж середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, то необхідно щороку сплачувати до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції. Наприклад, для підприємств, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (стаття 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
До нормативних документів, що конкретизують вимоги згаданого Закону, належать затверджені постановою КМУ від 31.01.2007 № 70:
· Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;
· Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що надійшли до державного бюджету;
· Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування (у редакції постанови КМУ від 05.06.2019 № 466).
Редакція журналу «Охорона праці»
Департамент охорони праці
