7 березня, напередодні Міжнародного дня прав жінок і миру, що відзначається щороку 8 березня як офіційне державне свято, в Києві у Будинку профспілок відбулось зібрання, присвячене цій події.
Організаторами виступили: Федерація профспілок України та Центр Солідарності АФП-КВП, - це міжнародна організація, яка допомагає профспілкам та громадськім організаціям, які захищають трудові права працівників у понад 60 країнах, обстоювати рівність і недискримінацію на робочому місці, а також боротися за права жінок.
Перед присутніми виступив Голова ФПУ Григорій Осовий.
Профспілковий лідер привітав жінок з міжнародним свято та побажав їм миру, добра, любові і щастя. Він подякував усім жінкам, хто зібралися у цій залі, а також доєдналися до дискусії на підключенні. Сьогодні жінки не тільки працюють, вони воюють, лікують, захищають, волонтерять. Берегиням, які за покликом серця встали до строю з чоловіками на захист України, він побажав гідно нести місію захисниці нашої Вітчизни.
(Відеозапис виступу Голови ФПУ – у додатку).
До учасників круглого столу звернулась Тетяна Ясько - голова постійної комісії Ради ФПУ з питань рівності прав жінок і чоловіків, голова Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг.
По відеозв’язку до українських братів і сестер з найкращими побажаннями на словами солідарності приєднались Генеральний секретар Європейської Конфедерації профспілок Естер Лінч, заступниця очільника Міжнародної конфедерації профспілок Жорданія Орєнія та інші закордонні колеги.
У межах заходу відбулась панельна дискусія «Сфера праці в умовах війни: виклики та особливості для жінок», у якій взяли участь: Сергій Савчук, Національний координатор МОП в Україні, Наталія Маринюк, голова первинної профспілкової організації «Арселор-Мітал Стіл», Тетяна Заморська, голова Донецької обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, Тетяна Медвідь, представниця Міжнародної організації «Соrus International», Олексій Поздняк, зав. відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень, Юлія Жовтяк, директорка Державного центру зайнятості.
Спікери обговорили проблематику трудових прав жінок в умовах війни, реалізації Стратегії зменшення гендерного розриву в оплаті праці, реалізацію державних програм сприяння зайнятості жінок, політики недискримінації та вплив міграції у сфері праці, розширення сфери зайнятості жінок, зокрема на важких роботах, надання гуманітарної допомоги для внутрішньо-переміщених жінок тощо.
Окремою темою для обговорення стала: «Захисниці в Збройних Силах України». Йшлося про руйнування стереотипів щодо жінок-воїнів, роль волонтерів у допомозі ЗСУ, надання послуг з реабілітації ветеранкам війни тощо. Українці цінують внесок жінок, які воюють у війську, які забезпечують тил, які своєю щоденною працею підтримують тих, за ким вони доглядають.
Наголошувалось на тому, що за час війни ми як ніколи пересвідчились у тому, що для перемоги нам важливо посилювати одне одного, віддаючи належну шану доробку кожної захисниці і кожного захисника, їх внеску у перемогу.
На завершення були ухвалені Рекомендації круглого столу «Українська жінка: виклики під час війни» такого змісту:
«Учасники круглого столу констатують, що повномасштабна терористично-окупаційна війна росії проти України принесла небачені у 21 столітті жахіття і страждання українським сім’ям, українським жінкам.
Від бомбардувань і ракетних ударів, гарматних обстрілів і рук російських нацистів загинули тисячі мирних громадян, ще більше - отримали поранення, зруйновано тисячі будинків. Україна опинилася на порозі енергетичної та екологічної криз.
Бойові дії охопили територію України, де працювало 10 млн працівників, близько 55% працівників втратили роботу. За цей час 15 млн українців виїхали за кордон. Близько 15 млн осіб вирушили до країн ЄС. 7 млн повернулись в Україну, 6 млн осіб стали воєнними мігрантами.
Хвиля біженців з України не схожа на попередні міграційні кризи, які спіткали Європейський континент у XXI столітті. Відмінність у тому, що більшість українських біженців - жінки працездатного віку з вищою освітою та їхні діти. Вони швидко адаптуються до нових умов, шукають роботу і платять податки. Однак те, що стало надбанням для ЄС, виявилося втратою для економіки України, стратегічно матиме влив на трудовий потенціал країни як нині, так і в повоєнній відбудові. Окрім того, існує велика хвиля внутрішньо-переміщених осіб, переважна більшість з яких також становлять жінки з дітьми. Понад 62 000 тис. жінок перебуває у Збройних Силах України, з них близько 5 тис. несуть службу на лінії фронту.
Разом з тим, сьогодні держава гарантує рівні права в отриманні роботи та оплати праці усім працівникам, незалежно від статі. Але насправді жінки в Україні потерпають від підвищеного навантаження та зазнають дискримінації в силу різних причин. Також досі існує гендерний розрив в оплаті праці жінок і чоловіків, який становить 18%.
Низьким залишається рівень представництва жінок у вищих органах державного управління, політичних та профспілкових структурах. У складі Ради ФПУ їх лише 35%, водночас серед членів профспілок - 60%.
Учасники круглого столу рекомендують:
1.Продовжувати роботу із всебічної допомоги та підтримки захисниць України, сприяти соціалізації та реабілітації ветеранок, відстоювати право на гідні умови праці жінок, у тому числі молодих жінок.
2.Проводити адвокації щодо дотримання принципу рівної оплати за працю рівної цінності, відповідно до міжнародних трудових стандартів, а також щодо проведення гендерних аудитів та планів гендерної рівності на підприємствах, в установах та організаціях, з урахуванням досвіду ЄС.
3.Брати участь у підготовці програм щодо розв’язання проблеми балансу між сферою праці й особистим життям.
4. Здійснювати громадський контроль щодо порушення законів і норм трудової політики на робочих місцях.
5. Підтримувати програми соціальної освіти та підвищення свідомості про проблеми гендерної нерівності в оплаті праці та їх наслідки для суспільства, зокрема впровадження правових механізмів для захисту прав жінок на рівну оплату праці та недопущення дискримінації.
6. Звернутися до Уряду та до Урядової Уповноваженої з питань тендерної політики щодо ратифікації Конвенції МОП 190 та супровідної Рекомендації № 206.
7. Сприяти збалансованому гендерному паритету та представленню жінок у виборних органах ФПУ, створенні Жіночого комітету як статутного органу ФПУ.
8. Інтегрувати гендерний підхід у діяльність Федерації профспілок України, зокрема включати гендерну складову до навчальних програм, проводити заходи, спрямовані на захист та протидію насильству.
9. Проводити інформаційно-просвітницькі заходи з підготовкою рекомендацій та посібників для профспілкових працівників, активістів щодо питань гендерної рівності та протидії насильству, а також формування психологічно безпечного робочого середовища».
До теми:
Дискусія щодо того, чи потрібно відзначати в Україні свято 8 березня, триває. Багато українців вважають, що настав час скасувати радянські свята, до числа яких відносять і Міжнародний день боротьби за права жінок і мир.
Згідно зі змістом документу, ухваленого Генасамблею ООН ще у 1975 р., 8 березня проголошено днем святкування досягнень жінок у всіх сферах життя і протесту проти пережитків нерівноправ’я. З того часу хоча й відбулося чимало позитивних зрушень, світ зберігає актуальність інформаційного приводу в цей день говорити як про здобутки, так і про виклики, з якими продовжують стикатися жінки.
14 лютого 2023-го у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, в якому пропонують відмовитися від 8 березня, а замість нього відзначати і зробити вихідним День української жінки 25 лютого (у день народження Лесі Українки). 8 березня багато хто в нашому суспільстві сприймає як комуністичний пережиток, але він і досі залишається офіційним державним святом.
Пресцентр ФПУ
