Надаючи інформаційно-консультативну допомогу, департамент правового захисту Федерації профспілок України стикається із різними життєвими обставинами, у які потрапляють спілчани. Іноді їх аналіз дозволяє виявити недосконалість законодавства та через засоби масової інформації звернути на це увагу державних органів.
Наглядним прикладом є дорожньо-транспортна пригода, що сталася з нашим спілчанином, у результаті якої транспортним засобом, за кермом якого був наш колега, було незначно пошкоджено бампер автомобіля громадянина Н. Негативний наслідок даної події – це сантиметрова подряпини на транспортному засобі та зіпсований настрій у всіх учасників ДТП.
Викликаний потерпілим представник патрульної поліції склав адміністративний протокол та вилучив у нашого колеги водійське посвідчення.
До винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили водієві видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком на три місяці.
Процедура тимчасового вилучення посвідчення водія визначена статтею 265-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовується за правопорушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Це, зокрема, стосується таких видів грубих правопорушень як керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, передачу керування транспортним засобом водію, який перебуває у стані сп’яніння, або у випадках коли у результаті дтп постраждали люди.
Безумовно застосування вилучення водійського посвідчення у таких випадках є беззаперечним.
Однак таке вилучення водійських прав у зв’язку із незначним пошкодженням транспортних засобів (збитки за яке можна розв’язати за рахунок страховки), а також створенням аварійної обстановки на дорозі (яке також залежить від суб’єктивної думки поліцейського), викликає велике запитання.
З однієї сторони, поліцейський діяв згідно із своїми посадовими обов’язками, а з іншої, керуючись згідно норми закону внутрішнім переконанням, на яке безумовно хтось може вплинути, у тому числі «хабарем», він обмежує право водія і ставить під сумнів справедливість застосування закону. А ось якби в аналогічній ситуації був синок відомої людини або високо посадовець, чи таким же було його рішення?
Які наслідки прийнятого поліцейським рішення – людина знаходиться у стресовому стані, адже довготривала процедура оформлення ДТП, матеріалів справи до суду та і сам її розгляд негативно впливає в цілому на життєдіяльність водія, у тому числі на швидкість реакції під час керування транспортним засобом, що може бути небезпечним для інших учасників дорожнього руху.
Ніхто не заперечує, що за грубе порушення Правил дорожнього руху потрібно позбавляти винну особу водійських прав, але коли проступок є незначним, - чи буде справедливим такий вид запобіжного заходу як тимчасове вилучення посвідчення водія? Адже воно здійснюється на основі внутрішнього переконання поліцейського.
Чи справедливо покладатися на внутрішнє переконання людини, яка також може знаходитися у стресовому стані, зокрема, через сімейні проблеми або неприємності на роботі.
Напевно треба усунути ці недоліки шляхом законодавчого врегулювання та застосовувати вищезазначену процедуру у випадку завданої значної шкоди, внаслідок такої пригоди?
Водій не покидав місце скоєння ДТП, аж до оформлення всіх належних документів. Свою вину визнає та готовий понести співмірну відповідальність за скоєне. А що буде, коли ще суд винесе несправедливе рішення та наприклад позбавить водійських прав. Виходить був ти водієм, а тепер ти пішохід!
А це вже фактичне позбавлення роботи та доходу сім’ї. А яка психологічна травма?
Якщо звернутися до досвіду таких провідних європейських країн, як Німеччина, Франція і Великобританія, то ми бачимо досить велику градацію штрафних санкцій для порушників у залежності від тяжкості правопорушення та рецидиву порушень, категорій водіїв (наприклад, для водіїв-новачків) і т.д.
А система правосуддя фактично унеможливлює людський фактор при винесенні вердикту правопорушнику. Це, зокрема, стосується системи «Електронного суду», яка забезпечує невідворотність винесення рішення по справі та зменшує психологічний тиск на правопорушника. У Європі дана система довела свою ефективність, а в Україні означене обговорюється вже не перший рік, проте конкретних кроків для її імплементації немає.
Проблемним залишається для України питання про відшкодування шкоди за наслідками ДТП за допомогою страхової компанії. На жаль, ні страхові, ні самі винуватці не дуже часто бажають добровільно та в повному обсязі задовольнити вимоги потерпілого і доводиться усі суперечки вирішувати в суді.
Наші європейські партнери неодноразово звертали увагу на приведення законодавства України у відповідність до стандартів та рекомендацій Ради Європи щодо системи альтернативного вирішення спорів (переговори, арбітраж, медіація). В Україні подібні інстанції нерозвинені та потребують значної уваги з боку законодавця, представників правничих кіл та суспільства загалом.
Якщо говорити банально, то вітчизняний водій залишиться славнозвісним «ждуном» у вирішенні вище перелічених питань.
Звертаємо увагу урядовців та громадськості до даного питання!
Тим більше, що всі ми, і прості громадяни, і урядовці, користуємося транспортними засобами і на перед. або саме зараз, не знаємо в якому психологічному стані знаходиться за такої ситуації водій.
А хто знає, може на його місці можеш опинитися і ТИ!
Орловська Ірина,
правовий інспектор праці
департаменту правового захисту
Федерації профспілок України
