398588 1

9 березня 2021 року на Офіційному веб-порталі ФПУ www.fpsu.org.ua відбулась  Інтернет-конференція на тему: «Права жінок у сфері праці».

На запитання наших відвідувачів відповідали фахівці Департаменту правового захисту апарату ФПУ.

Інтернет-конференція була присвячена 8 березня - Міжнародному дню боротьби за права жінок і міжнародний мир.

 

Запитання:

- Я працювала на підприємстві протягом 2-х років за строковим договором на посаді основної працівниці, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років. Тепер роботодавець звільняє мене у зв’язку із її виходом із відпустки. Чи може роботодавець звільнити мене, враховуючи той факт, що я одинока мати і маю дитину віком 12 років? Які права я маю у такому випадку?

                                                                                                        Марина, м.Одеса

Так, Марино, роботодавець має право Вас звільнити, оскільки строк Вашого трудового договору закінчується. Однак він зобов’язаний згідно зі статтею 184 Кодексу законів про працю України протягом трьох місяців запропонувати Вам іншу роботу на Вашому або на іншому підприємстві, яку Ви може виконувати. При цьому якщо Ви відмовитесь від запропонованої роботи з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я), то обов’язок по працевлаштуванню вважається невиконаним.

До моменту поки вирішиться питання працевлаштування Вам має виплачуватися середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. При цьому, Ви можете перебувати вдома, або виконувати попередню роботу, чи за Вашою згодою – іншу роботу.

 

Запитання:

- Вже 3 роки працюю на хлібопекарському підприємстві. Доводиться важко працювати, протягом зміни за характером роботи постійно підіймати і пересувати важкі предмети. Чи передбачає законодавство які-небудь правила для роботи жінок у таких умовах? Хто зобов’язаний слідкувати за їх виконанням?

Ганна, м. Вінниця

На сьогодні діють Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України №241 від 10.12.1993, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.Згідно із зазначеним документом установлені наступні норми:

Характер робіт Гранично - допустима вага вантажу, кг
Підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) 10 кг
Підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни 7 кг

Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати

з робочої поверхні      

з підлоги                                  

 

 

350 кг

175 кг

Примітка:

1. У вагу вантажу, що переміщується,  включається вага тари і  упаковки.       

2. При переміщенні вантажу на візках або у контейнерах докладене                   зусилля не повинно перевищувати 10 кг.                  

3. Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень конвеєра  стола, верстата тощо згідно з ГОСТами 12.2.032-78 та 12.2.033-78

 Питання додержання установлених норм підіймання і переміщення важких речей жінками, як і всі питання охорони праці, контролює профспілка, яка діє на підприємстві. Якщо профспілка відсутня, у разі порушення прав жінокна охорону праці, слід звертатися до територіального управління Держпраці: 21050,    м. Вінниця, вул. Магістратська, 37 , т/ф (0432) 67-29-80, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  

Запитання:

- Я працюю на приватному підприємстві. Маю двоє неповнолітніх дітей. Які права передбачає законодавство для таких, як я, матерів? Чи діє таке законодавство на приватному підприємстві?

                                                                            Любов, Сміла Черкаської області

Важливо знати, що відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно із КЗпП України норми охорони праці жінок, пов’язаних із материнством, передбачають:

– заборону залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження (ст. 176 КЗпП України);

– обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження без їх згоди. (ст. 177 КЗпП України);

– переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації (ст. 178 КЗпП України);

– перерви для годування дитини. Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком (ст. 183 КЗпП України);

– гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей. Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних із вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям – за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда (ст. 184 КЗпП України);

– надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і надання їм матеріальної допомоги. Власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу (ст. 185 КЗпП України).

Крім того, відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону праці» забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

У разі порушення Ваших прав, звертайтеся до профспілки, членом якої Ви є, або до територіального управління Держпраці за адресою: 18000,              м. Черкаси, б-р Шевченка, 205, тел. (0472) 33-68-64,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 


 

Запитання:

- Працюю на невеличкому підприємстві Київщини. На час карантину наш директор перевів усіх працівників на неповний робочий час і ми працюємо лише два дні на тиждень. Мізерної заробітної плати, яку одержую зараз, на життя не вистачає.

Директор розводить руками, говорить, що немає можливості працівників забезпечити роботою і пропонує звільнятися за власним бажанням. Підкажіть мені, що робити, адже я не хочу втрачати своє робоче місце на підприємстві, де працюю вже 10 років.

                                                                          Валентина Іванівна, м.Обухів

 

Для таких роботодавців, як Ваш, Валентино Іванівно, на сьогодні є можливість вийти із кризової ситуації. Для цього йому необхідно скористатися своїм правом на одержання допомоги по частковому безробіттю.

4 березня набув чинності опублікований 3 березня в газеті «Голос України» Закон України «Про внесення змін до статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» щодо надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України» № 1212-ІХ, який Верховна Рада України ухвалила 4 лютого 2021 року (далі – Закон).

Згідно із Законом допомога з часткового безробіття може надаватися не лише на період карантину, спричиненого коронавірусом, а й у разі інших захворювань чи надзвичайної ситуації на території України.

Допомога по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабміном, надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів, передбачених карантином та/або надзвичайною ситуацією, встановленими Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.

Виплата працівникові або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації здійснюється роботодавцем або територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, з першого дня скорочення тривалості їхнього робочого часу у межах строку зупинення (скорочення) діяльності, але не більше строку, визначеного порядком надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Фінансування виплат, визначених цією статтею, здійснюється в межах коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, може звернутися за отриманням допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації протягом 90 календарних днів з дня зупинення (скорочення) виробництва, але не пізніше строку, визначеного порядком надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, затвердженим Кабміном.

Період виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації не враховується під час розгляду звернень про наступне одержання допомоги по частковому безробіттю на період карантину з причин виробничого характеру.

Уряд отримує право визначати порядок надання допомоги з часткового безробіття на період карантину, надзвичайної ситуації, її розмір, строк надання, а також порядок повернення коштів, спрямованих на фінансування такої допомоги.

Ініціювати звернення роботодавця по зазначену допомогу може профспілка, якщо вона діє на підприємстві. Наголосити на такій можливості можуть і самі працівники, звернувшись із відповідними заявами до роботодавця.

 

Запитання:

- Доброго дня! У зв’язку із пандемією я втратила роботу і в даний час перебуваю у дуже скрутному становищі: нову роботу знайти поки не можу, коштів на життя не маю, а сама виховую неповнолітню дитину. Підкажіть, будь ласка, куди я можу звернутися по матеріальну допомогу?

                                                                 Ірина, Самбір Львівської області

 

В 2020 році Міністерством соціальної політики України запроваджено інформаційну онлайн - платформу «Допомога поруч» для надання адресної допомоги в період карантину вразливим верствам населення, у тому числі особам чи сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Проект об’єднує зусилля благодійних та громадських організацій, бізнесу, волонтерів, небайдужих громадян, органів державної влади та місцевого самоврядування з виявлення потреб людей через «гарячі» телефонні лінії, звернення та надання їм необхідної допомоги. На Львівщині це телефон «гарячої лінії області 112», зателефонувавши на який Ви можете повідомити про свою складну життєву ситуацію і про необхідність одержання адресної допомоги за згаданим проектом.

У встановленому порядку Ви можете також звернутися із зазначеним питанням до департаменту соціального захисту Львівської обласної державної адміністрації за адресою: 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18, тел. (+38) 032 299 91 44, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  або до управління соціального захисту населення виконавчого комітету міської ради міста Самбора за адресою: м. Самбір, вул. Мазепи, 8/22, тел. 6-07-23, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 

Дякуємо за участь!

                                                                                                Федерація профспілок України