Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 року (далі – Хартія (переглянута) або Хартія) набула чинності 01.07.1999, а частиною трудового законодавства України стала внаслідок її ратифікації Законом України від 14.09.2006 «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)».
Хартія є основним договором Ради Європи у сфері економічних та соціальних прав, який доповнює Європейську конвенцію з прав людини, зосереджену переважно на громадянських та політичних правах.
Хартія (переглянута) кодифікує широкий каталог прав у сфері праці, соціального захисту, охорони здоров’я, житла, освіти, недискримінації тощо й водночас встановлює процедурні механізми контролю за їх дотриманням через діяльність Європейського комітету із соціальних прав (ЄКСП).
Україна ратифікувала Хартію (переглянуту) 21 грудня 2006 року, прийнявши 76 із 98 параграфів та підтвердивши, що вона є частиною національного законодавства з автоматичною інкорпорацією в правовий порядок.
У такий спосіб держава взяла на себе міжнародно-правові зобов’язання гарантувати низку трудових прав, у тому числі право на працю, справедливі, безпечні й здорові умови праці, справедливу винагороду, свободу об’єднання в профспілки, право на колективні переговори, захист від незаконного звільнення тощо.
Метою цього дослідження є:
проаналізувати зміст Хартії (переглянутої) у частині забезпечення трудових прав працівників;
охарактеризувати ключові підходи Європейського комітету із соціальних прав до тлумачення цих положень (на підставі рішень за колективними скаргами, висновків у звітній процедурі та заяв про тлумачення);
дослідити механізми моніторингу виконання Україною відповідних зобов’язань і типові висновки ЄКСП щодо ситуації в Україні;
окреслити виклики й можливості для профспілкового руху в Україні з огляду на практику ЄКСП.
