Під час пенсійної реформи в Україні має бути запроваджено трирівневу систему пенсійного забезпечення: І рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, 2 рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, 3 рівень – система недержавного пенсійного забезпечення. За минулий час реформовано перший та створено третій рівень пенсійної системи.
Запровадження 2-го рівня відтерміновано до того часу, коли буде досягнуто умов, визначених Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
У Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про запровадження перерахування страхових внесків до накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування», реєстр. №2418а від 25.06.2013 р. Зазначеним законопроектом пропонується запровадити накопичувальну систему пенсійного страхування з 1 січня 2014 р. Протягом перших двох років страхові внески сплачуватимуть особи, молодші 26 років у розмірі 2% від суми заробітної плати (доходу), визначеної частиною першою ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Починаючи з 1 січня 2016 р. страхові внески сплачуватимуть особи, які не досягли 35-річного віку в розмірі від 2 до 7 % суми заробітної плати (доходу). Перерахування страхових внесків до накопичувальної системи здійснюватиметься з дотриманням умов, визначених законопроектом, а не чинним законодавством.
Спільний представницький орган об’єднань профспілок не підтримує зазначений законопроект, оскільки для забезпечення ефективного запровадження та подальшого функціонування накопичувальної системи всі необхідні заходи повинні не супроводжувати початок перерахування таких внесків, а передувати цьому процесу. При цьому неприпустимим є вилучення із переліку передумов запровадження накопичувальної пенсійної системи забезпечення бездефіцитності бюджету Пенсійного фонду (що передбачено також ст. 1 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»), підвищення заробітної плати застрахованим особам при збільшенні розміру страхових внесків, забезпечення фінансування з державного бюджету втраченої частини страхових коштів у солідарній системі у зв'язку з перерахуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду та інші.
Крім того, при опрацюванні документів щодо подальшого реформування пенсійної системи, зокрема, Стратегії розвитку пенсійної системи (2005 р.), Концепції дальшого проведення пенсійної реформи в Україні (2009 р.) профспілками та іншими сторонами соціального діалогу було визначено, що перед запровадженням накопичувальної системи мають бути вжиті заходи по наповненню бюджету Пенсійного фонду - збільшення зайнятості населення, погашення заборгованості з виплати зарплати та її підвищення, легалізації трудових відносин і заробітної плати, ліквідації пільг по сплаті страхових внесків тощо. На жаль, за минулий період не було зроблено ніяких реальних кроків по збільшенню надходжень до бюджету Пенсійного фонду.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачається, що Накопичувальний фонд створюється Пенсійним фондом як цільовий позабюджетний фонд, а адміністративне управління ним здійснюватиме виконавча дирекція Пенсійного фонду. Законопроектом пропонується надати право адміністрування Накопичувальним фондом, тобто цільовим позабюджетним фондом, адміністратору недержавного пенсійного фонду. Зазначене потребує приведенню у відповідність до чинного законодавства.
Щодо адміністрування Накопичувального фонду адміністратором недержавного пенсійного фонду, то така пропозиція профспілками не підтримується. У ході здійснення пенсійного забезпечення недержавними пенсійними фондами виникли окремі проблеми реалізації учасниками пенсійних фондів своїх прав. Їх невирішеність призводить до втрати довіри громадян до цих фондів та до дискредитації недержавного пенсійного забезпечення в цілому. Недержавні пенсійні фонди, на нашу думку, можна буде залучати до другого рівня пенсійного забезпечення тільки через 5-8 років після запровадження накопичувальної системи. У зв’язку з цим потребує доопрацювання законодавство у сфері недержавного пенсійного забезпечення.
Практика функціонування накопичувальної системи в інших країнах свідчить про наявність багатьох видів гарантій збереження накопичених коштів. Наприклад, коли держава сама гарантує повернення накопичених коштів, або гарантування відповідного інвестиційного доходу, створення централізованого гарантованого резервного фонду та інші. При цьому, у зв’язку з фінансово-економічною кризою у багатьох країнах посилилась увага до накопичувальної системи, у першу чергу щодо забезпечення відкритості та прозорості управління у цій сфері, уточнення напрямів інвестування пенсійних активів і встановлення певних обмежень, встановлення додаткових гарантM
