Верховною Радою України 18 листопада 2021 року прийнято за основу проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (нова редакція) та інших законодавчих актів України)», реєстр. № 3663 від 15.06.2020р. (поданий народним депутатом України Папієвим М.М.), який викликав чисельні звернення до різних державних органів про його відхилення.
СПО об’єднань профспілок також не підтримано цей законопроект, оскільки він суперечить низці законодавчих актів та руйнує існуючу систему соціального страхування.
У законопроекті багато заплутаних і суперечливих норм стосовно затвердження бюджетів фондів, не передбачено норм щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок перебування у закладах охорони здоров’я, на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби; виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати постраждалим учасникам Революції гідності та особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; надання застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності для санаторно-курортного лікування та є низка інших негативних положень.
Проте основна суть поданого законопроекту, це ліквідація Фонду соціального страхування України шляхом приєднання його до Пенсійного фонду України, скасування принципів самоврядності, соціального партнерства щодо управління соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та страхуванням від нещасного випадку і профзахворювань.
Потрібно звернути увагу на те, що Пенсійний фонд України і Фонд соціального страхування, це зовсім різні структури.
Пенсійний фонд України на сьогодні є центральним органом виконавчої влади з відповідними розгалуженими повноваженнями і займається він не тільки призначенням і виплатою трудових пенсій, а й здійсненням різних виплат соціального призначення і за рахунок різних джерел фінансування (частки від єдиного соціального внеску, коштів Державного бюджету, коштів роботодавців). На нього часто покладаються зобов’язання різного соціального спрямування, наприклад, виплата субсидій, разові виплати для підприємців тощо.
Нині перед Пенсійним фондом стоять складні питання щодо вирішення проблем у солідарній пенсійній системі, вдосконалення системи персоніфікованого обліку страхових внесків з урахуванням покладення на нього функцій ведення Електронного реєстру листків непрацездатності, підготовки до впровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи та професійних пенсійних програм.
Тому покладення на Пенсійний фонд додаткових функцій стосовно управління соціальним страхуванням можливо і зекономить незначні кошти (але це спірне питання), але призведе до проблем щодо прозорості та ускладнення виконання фінансових зобов’язань перед застрахованими особами, повноцінно охоплювати та забезпечувати їх соціальним захистом. При цьому постійно здійснюватимуться спроби зменшення видатків у сфері соціального страхування з метою використання страхових коштів на пенсійне забезпечення. В результаті постраждають застраховані особи – погіршиться їх соціальний захист у разі настання відповідних страхових випадків.
Стосовно Фонду соціального страхування України, то він призначений для здійснення соціального захисту працівників-застрахованих осіб (членів сімей) у разі хвороби, нещасного випадку на виробництві чи профзахворювання, настанні інших страхових випадків, пов’язаних з роботою.
Міжнародний досвід, відображений в нормах і принципах МОП з питань соціального забезпечення, передбачає, що держава повинна залишатися основним гарантом прав на соціальне забезпечення, але платники внесків і отримувачі допомоги повинні брати участь в управлінні системами і програмами. При цьому МОП підкреслює важливість ролі працівників і роботодавців в управлінні системами соціального забезпечення, що є однією з ключових сфер соціального діалогу, який в свою чергу є основною умовою досягнення соціальної справедливості та соціальної єдності.
Виходячи із зазначеного, враховуючи мету України влитися в простір Європейського Союзу, з урахуванням європейського досвіду в Україні і було створено Фонд соціального страхування з тристороннім на паритетній основі управлінням від роботодавців, застрахованих осіб і держави. Така модель управління Фондом надає можливість сторонам соціального діалогу приймати виважені рішення та вирішувати спільні завдання з урахуванням інтересів кожної сторони.
Реалізація запропонованих у законопроекті нововведень знівелює сутність соціального партнерства, унеможливить здійснення повноцінного соціального діалогу у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування, оскільки фактично відстороняє від управління цим видом страхування як представників роботодавців, так і представників застрахованих осіб.
При представленні законопроекту №3663 у сесійній залі Верховної Ради України Папієв М.М. пояснив необхідність об’єднання Фонду соціального страхування з Пенсійним фондом тим, що Фонд соціального страхування має заборгованість з оплати лікарняних листків, у т.ч. по вагітності і пологах, якої раніше ніколи не було.
Проте безпосередньо Фонд не може вирішити цю проблему, оскільки причинами цієї заборгованості є – зменшення вдвічі розміру єдиного соціального внеску із 43% (в середньому) до 22%; єдиний внесок, який сплачували працівники (3,6%), включено до податку з доходів фізичних осіб шляхом його збільшення з 15% до 18%, чим вилучено з фондів соціального страхування і Пенсійного фонду приблизно 50 млрд грн; скасовано диференційований внесок для роботодавців залежно від класу професійного ризику виробництва.
Ситуація погіршилась у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 і введенням різних карантинних обмежень та зростанням видатків фондів соціального страхування. Усе це відбувається на фоні зниження чисельності найманих працівників, високого рівня «тінізації» зайнятості та заробітку, виїзду громадян у пошуках роботи в інші країни. Так, за даними Державної податкової служби України, середньооблікова чисельність застрахованих осіб на 1 жовтня 2021 року становила лише 9,5 млн одиниць, тоді як ще на 01.10.2020р. їх чисельність становила 10,3 млн одиниць. Сума заборгованості роботодавців зі сплати єдиного соціального внеску в загальному становить більше 20 млрд грн. Заборгованість підприємств і організацій перед Пенсійним фондом зі сплати єдиного внеску, відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій та інших платежів становить майже 40 млрд грн.
Тому звинувачення Фонду соціального страхування у відсутності необхідних коштів безпідставні.
Проти прийняття законопроекту №3663 висловились також Міністерство соціальної політики, Міністерство юстиції, Міністерство економіки, Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України, СПО роботодавців та івші. Головним науково-експертним управлінням Верховної Ради України також не підтримано цей законопроект.
Нещодавно (08.10.2021р.) Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів створено робочу групу для доопрацювання законопроекту з урахуванням внесених народними депутатами поправок до нього для розгляду у другому читанні.
До речі, слід зазначити, що на сайті Президента України зареєстрована петиція за №22/128176-еп стосовно недопущення прийняття законопроекту №3663.
Управління соціального страхування і пенсійного забезпечення апарату ФПУ
