З виступу на мітингу протесту біля Кабінету Міністрів України голови Київської обласної організації профспілки працівників агропромислового комплексу Катерини Баришевої:
- Аграрна галузь сьогодні – локомотив української економіки. Сільське господарство України є однією з ключових експортоорієнтованих ланок. Це єдина галузь, яка не припиняє рости незалежно від політичних та економічних потрясінь!
Два роки поспіль Україна збирає рекордні врожаї. За останні три роки вся агрогалузь отримала приблизно $10 млрд. інвестицій – більше за інші галузі в Україні.
Аграрії, землероби – це надія і опора, це скарб та гідність української нації, вони годують всю країну, вони своєю невтомною працею сіють, викохують, збирають врожаї…
Кожний новий уряд і черговий міністр говорять одне й те саме: сільське господарство - колиска нації, оберіг, джерело життя та самобутності…. Кожний новий Уряд обіцяє відродити село! Та чи виконано хоча б одна з обіцянок? Чи покращено соціально-економічне становище сільських територій? Чи краще стали жити селяни? Ні!
Назвіть мені, спілчани, хоча б одну міністерську чи урядову соціальну програму останніх років, яка б насправді поліпшила сільське життя? Яка б запрацювала на користь людям, селянам, які годують всю країну?
Протягом років Незалежності чисельність сільського населення скоротилася майже на 3 млн. осіб. Сільська місцевість стрімко безлюдніє. Українське село із його населенням доживає віку. Чи бачать це наші політики? Якщо так, то чому закривають на це очі!?
А чи знають і бачать урядовці й те, що випускники аграрних навчальних закладів, отримавши цінні знання та навички просто не бажають повертатися в села? Бо немає там перспективи, немає там нормальних людських умов, немає зарплатні та майбутнього. Чому в часи війни на Сході та кризи української економіки знову відповідальність покладена на наші з вами плечі? А не на плечі урядовців і олігархів? Чому за всі забаганки сплачуємо ми?
Допоки аграрні холдинги та іноземні інвестори будуть диктувати нам як жити на нашій рідній землі? Чи справді аграрні олігархи всі мають соціальне навантаження? Чи допомагають вони розвитку інфраструктури села? Ніхто з власників агрохолдингів ( а їх в Україні майже 200) не проживає у селі! Допоки ті, що годують країну – аграрії, будуть стояти на колінах? Доки ми будемо отримувати таку ганебну заробітну плату в найперспективнішій галузі сьогодення? 1218 грн. – це приниження людської гідності, це знущання та нещадна боротьба за виживання….
Ми вийшли на пікет бо не можемо більше мовчати! Бо не хочемо так ганебно жити. В чудовій, багатій на землі та природні ресурси країні. Українські люди – прекрасні, толерантні та працьовиті. Але ніхто не може нехтувати святим – рідною землею, тяжкою працею! Я та мої діти бажаємо країні миру та добробуту!
Вимоги профспілок зрозумілі. Україно, вставай! Збери всі свої сили та скажи слово правди! Ми вимагаємо гідні оплату праці та умови життя!
Ми вимагаємо від Уяду :
- - Підвищити з 1 липня та 1 грудня мінімальну заробітну плату,
- забезпечити індексацію!
- - Повернути заборгованість по заробітним платам!
- - Відновити санаторно-курортного оздоровлення та лікування!
ІАЦ
