Правовою основою вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) є Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР (далі - Закон).
Відповідно до ст. 2 Закону колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:
а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;
б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;
в) виконання колективного договору, угоди або їх окремих положень;
г) невиконання вимог законодавства про працю.
Слід зазначити, що основним чинником виникнення розбіжностей між працівниками та роботодавцями, як і раніше, залишаються великі обсяги заборгованості із заробітної плати, низькі темпи її погашення та порушення термінів виплати поточної заробітної плати.
Зокрема, зарплатні борги працівникам підприємств, які знаходяться на підконтрольній Україні території, у січні-лютому ц.р. зросли на 19,3% та за станом на 01.03.2015 склали 1574,9 млн грн. При цьому 1102,2 млн грн., або 70%, невиплаченої заробітної плати припадало на економічно активні підприємства.
Зважаючи на вищевикладене та необхідність забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, єдиним цивілізованим механізмом захисту порушених прав та інтересів залишається колективний трудовий спір (конфлікт).
Однак, аналіз динаміки співвідношення кількості колективних трудових спорів до фактів порушення трудових прав працівників свідчить про зменшення рівня довіри до цього механізму. І пояснюється це різними об’єктивними та суб’єктивними причинами, серед яких можна виокремити низьку обізнаність працівників із законодавством про колективні трудові спори та конфлікти, відсутність досвіду колективного відстоювання прав та інші.
Федерація профспілок України продовжує наголошувати, що головним інструментом у вирішенні основних проблем соціально-трудових відносин є здійснення ефективної колективно-договірної роботи. Саме в колективних договорах і угодах мають бути передбачені основні зобов’язання роботодавців стосовно модернізації підприємств, забезпечення продуктивної зайнятості, стабільної й гідної заробітної плати та соціального захисту працівників.
Враховуючи вищевикладене, надаємо для ознайомлення та використання в роботі примірний алгоритм вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та схему консолідованих дій для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту).
Департамент виробничої політики та колективно-договірного регулювання апарату ФПУ
