«Встановлення мінімальної заробітної плати повинно бути одним із елементів політики, яка спрямована на боротьбу з убогістю та на забезпечення задоволення потреб всіх працівників та їхніх сімей.» Рекомендація МОП № 135
Мінімальна заробітна плата має забезпечувати гідний рівень життя працівника та його родини.
Але сьогодні в Україні мінімальна заробітна плата не гарантує працюючій людині порятунку від бідності. Вона не забезпечує основних потреб працівника та членів його сім’ї. ІІ недостатньо навіть для фізичного виживання самого працівника.
Катастрофічне зубожіння українських працівників відбувається внаслідок стрімкого знецінення трудових доходів та заощаджень через замороження з грудня 2013 року розмірів прожиткового мінімуму, мінімальних заробітної плати та пенсії, посадового окладу (тарифної ставки) працівників першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки.
На ті кошти, що отримують працівники за свою працю, які під впливом інфляційних процесів в умовах небувалого зростання цін на товари і послуги, багатократного підвищення комунальних тарифів, девальвації гривні, посилення податкового тиску дедалі менше можна придбати.
Сьогодні основна державна соціальна гарантія – мінімальна заробітна плата затверджена у розмірі 1218 грн., що складає лише 52,5% від розрахованого Мінсоцполітики відповідно до чинного законодавства розміру фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який у цінах квітня 2015 року сягнув 2317 грн.
В умовах високого рівня інфляції (за 2014 рік – 124,9%, за січень-квітень 2015 року – 137,1%) штучно занижена мінімальна зарплата не забезпечує основних фізіологічних потреб працівника, а заплановане з 1 грудня 2015 року підвищення її розміру лише на 13% не компенсує навіть п’ятої частини інфляційного знецінення доходів громадян.
Все це призводить до порушення Конституції України в частині недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян, передусім, права на достатній життєвий рівень.
Департамент виробничої політики
та колективно-договірного регулювання
апарату ФПУ
