- Відповідно до частини третьої стат­ті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) працівник має право у визна­чений ним строк розірвати трудовий до­говір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним ор­ган не виконує законодавство про пра­цю, умови колективного чи трудового договору. Це можуть бути випадки, коли, наприклад, роботодавець відмовляється забезпечувати ро­ботою чи примусово відправляє працівника у відпустку без збереження заробітної пла­ти понад 15 календарних днів на рік; пору­шує передбачені статтею 115 КЗпП України строки ви­плати заробітної плати чи затримує її виплату, не виплачує передбачену Положенням про преміювання щомісячну премію; безпідставно зменшує заробітну плату чи змінює істотні умови праці - робочий час, режим ро­боти, роз­ряд, найменування посади та ін. - без попередження за два місяці тощо.
Оскільки причина звільнення вважається поваж­ною, роботодавець не має права затри­мувати працівника у будь-який спосіб і повинен звільнити його у той день, про який зазначено у заяві про звільнення.
Звільнення за частиною третьою статті 38 передбачає обов'язкову виплату ви­хідної допомоги у розмірі не менше тримі­сячного середнього заробітку (стаття 44 КЗпП України). Колективним договором, який діє на підприємстві, може передбачатися й більший розмір вихідної допомоги.
Для проведення звільнення за частиною третьою статті 38 КЗапП України важливою обставиною є правильне складення заяви на звільнення. Вона повинна містити чітку вка­зівку на факти порушення умов договору чи трудового законодавства.
Окрім того, заяву необхідно обов'язково зареєс­трувати в канцелярії підприємства, на копії заяви треба позначити вхідний реєстраційний номер.
В тому випадку, якщо роботодавець відмовля­ється реєструвати заяву, її необхідно відправити поштою - цінним листом із описом вкладення та повідомленням про вру­чення. Необхідно зберігати листівку пові­домлення про вручення листа робото­давцю, яка надійде через певний проміжок часу. Зазначена листівка та поштова квитан­ція у подальшому можуть знадобитися в якості доказів для суду.
Якщо роботодавець відмовився звільняти працівника за частиною тре­тьою статті 38 КЗпП України і провів звільнення за іншою підставою, його дії можна ос­каржити у суді.
Строк звернення до суду - один місяць із дня вручення копії наказу про звіль­нення або з дня видачі трудової книжки.
Зазначений строк є строком позовної давності і може бути поновлений судом за наявності поважних причин. Такими причинами можуть бути особиста хворо­ба, перебування за межами країни тощо.
У разі подачі позову важливо знати, що згідно зі статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" судові справи по трудових спорах звільня­ються від сплати державного мита, а відповідно до частини третьої статті 81 Цивільного процесуального ко­дексу України сплата витрат на інфор­маційно-технічні послуги суду здійсню­ється сторонами після розгляду справи.
У тому випадку, якщо працівник - член профспілки, за правовою допомогою з пи­тань підготовки позовної заяви до суду, яка надається безкоштовно, він може звернутися до профспілкового юриста. Координати юриста працівникові зо­бов'язані повідомити у профспілковому комітеті, міському чи обласному комітеті (раді) профспілки, членом якої він є. В кожному територіальному профоб'єднанні також є юрист, який надає безкоштовну правову допомогу членам профспілки та за бажанням працівника (за довіреністю) може здійснювати представництво його інтересів у суді.

 

Департамент правового захисту апарату ФПУ