Більше року очолює Профспілку трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України її голова Олександр Рябко. Ми попросили його розповісти, яка наразі ситуація в металургійному і гірничодобувному комплексі країни, які проблеми і перспективи галузі.
- Ви очолюєте найбільш потужну профспілку промислової сфери, яка її чисельність і структура?
Профспілка об’єднує майже 270 тисяч членів. Наші члени профспілки - металурги і гірники, працівники коксового, трубного, феросплавного і вогнетривкого виробництв, знаходяться там, де зосереджено відповідні виробничі потужності. Виходячи з цього у Запорізькій, Дніпропетровській, Харківській областях діють наші територіальні організації, а саме – обласні ради, на міському рівні в Кривому Розі – міська організація профспілки. Первинні організації підприємств Житомирської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Полтавської і Черкаської областей напряму виходять на Центральну раду Профспілки.
Членами нашої профспілки є молодь, яка навчається в профільних коледжах, та наші шановні ветерани праці.
- Ми проводили 7 жовтня Всеукраїнську акцію протесту. Окрім загальних вимог були висунуті й галузеві. Які вимоги ставила ваша Профспілка і як вони вирішуються?
Перш за все, ми вимагаємо підтримки національного товаровиробника і галузей промислового сектору. Якщо виробництво працює і воно ефективне, тоді працівники мають роботу і можна успішно вирішувати питання, пов’язані із захистом їх прав на гідну працю. Один із головних інструмент у розпорядженні профспілок, який дозволяє нам реалізовувати цю функцію системно та комплексно, - є колективний договір і галузева угода.
Тому, аналізуючи діяльність профспілки та її організаційних структур, в переважній більшості, ми починаємо саме з виробництва. І свій виступ на акції протесту я починав з того, що для економічного і соціального зростання в Україні має бути сильна економіка, і в першу чергу це забезпечують базові галузі промисловості, до яких відноситься національний гірничо-металургійний комплекс.
Про що свідчить світовий досвід? У економічно розвинутих країнах - від 30 до 40 %% валового внутрішнього продукту створюється промисловістю. В Україні промисловість забезпечує трохи більше 16% ВВП – це слабенько. При цьому, на гірничо-металургійну галузь припадає майже 11%. Дійсно, якщо порівнювати показники по відношенню до минулого року, то цей рік для гірничо-металургійного комплексу був кращим.
Дивлячись на цифри, складається враження, що ми працюємо потужно. Але, насправді це не так, оскільки наша галузь продовжує бути промисловим лідером на фоні глибокого падіння хімічної, машинобудівної та інших промислових галузей.
- Яким чином вплинула пандемія Covid-19 на роботу підприємств як в показниках так і в процесі виробництва?
Скажу так: переважно бізнес відповідально віднісся до цієї ситуації і разом з нашими первинними та територіальними організаціями - це питання тримаємо на постійному контролі. Звісно, що заходи із упередження і профілактики коронавірусної хвороби потребують додаткового і досить суттєвого фінансування – забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, проведення медичних і заходів соціального захисту.
Крім того, проводимо на наших підприємствах виїзні засідання постійної комісій з охорони праці Центральної ради профспілки, вивчаємо та аналізуємо проблемні питання і практику роботи, поширюємо кращий досвід.
На переважній більшості підприємств була організована робота по своєчасному виявленню захворівших на ковід працівників та їх обсервація, надавалась матеріальна допомога хворим, в тому числі членам родини, вирішувались питання доставки службовим транспортом працівників на роботу і з роботи. Все це дозволило відносно спокійно пройти першу та другі хвилі захворюваності.
Але з третьою хвилею ситуація ускладнилась, більше людей стало хворіти і наслідки дуже важкі. На окремих виробничих дільницях виникають проблеми із забезпеченням персоналом. На сьогодні є вакцини, та згаяно час. Мала бути відповідна державна політика, людей потрібно переконувати, як кажуть «вода камінь гострить». Цього не відбулось – люди не довіряють можновладцям.
Останнім часом наші підприємства проводять активну роботу по вакцинації працівників, запрошуючи бригади лікарів безпосередньо на виробництва. Сподіваюсь, що спільними зусиллями та системними діями ми подолаємо і цю проблему.
- Враховуючи, що ми торкнулися питання безпечної праці у мене питання щодо законопроєкту «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі», який сьогодні має прийти на заміну чинного Закону України «Про охорону праці». Як ви відноситись до цього законопроеєкту?
Для профспілок охорона праці - це пріоритетний напрям роботи. Я прийшов працювати на підприємство в 17 років і на все життя запам’ятав великий плакат із лозунгом: «Здоров’я народу – багатство країни. Здоровий працівник – ефективний працівник». Це життєва істина - влада, роботодавці і профспілки мають дбати за здоров’є нації і кожного громадянина. В цьому проявляється соціальна складова держави.
Урядовці, які готували цей Законопроєкт, здається проігнорували цю життєву істину і тому він категорично не сприймається як працівниками так профспілками. До речі, роботодавці теж дали йому негативну оцінку і у спільному листі з профспілками запропонували Уряду - створити робочу групу для його опрацювання з подальшим погодженням НТСЕР.
Крім того, з прийняттям нового Закону, потрібно ще буде розробити багато підзаконних нормативно-правових актів, які влада вже поспішили анулювати, посилаючись, що вони були прийняті за радянських часів. Але в переважній більшості, вони є дуже непростими, в плані фахового опрацювання, і як свідчить практика – більшість з них не втратила своєї актуальності. В іншому випадку може виникнути правовий вакуум у сфері охорони праці, а це призведе до збільшення трудового каліцтва і смертей на виробництві. На превеликий жаль, саме по цим показникам Україна є одним із світових «лідерів». Ми щороку вбиваємо на виробництві біля 400 працівників, армія трудових інвалідів є в три рази більшою.
Це – ганьба для влади і бізнесу!
Але, для справедливості слід відмітити, що і профспілки займають не завжди жорстку і принципову позицію у сфері охорони праці. В питаннях безпеки праці і здоров’я працівників - компромісів бути не може!
- Ви згодні з тим, що якщо у нашій країні не унормувати низку цих питань, які були у попередньому законі про охорону праці - це створить певний правовий колапс?
Колапс звісно буде, якщо ми не переконаємо наших можновладців. Бо ця тема дуже складна, а справжніх професіоналів, які розуміються на цих питаннях, в уряді дуже мало. Цьому є підтвердження – недолугий текст проекту нового Закону, який писався, за оцінками наших експертів, переважно для малого і середнього бізнесу. І це не дивно, оскільки сьогодні більше 80 % працівників задіяно саме в цих сферах.
Звісно, що на малих і середніх підприємствах простіше організувати роботу у сфері охорони праці та організувати належний контроль.
Але ви прийдіть на металургійне чи гірничодобувне багатотисячне підприємство, з надзвичайно складним виробничим процесом, який є фактором шкідливих, важких і небезпечних умов праці. За офіційними даними кожний третій працівник нашої галузі працює саме в таких складних умовах праці.
Уряд проігнорував цей фактор, наслідки можуть бути жахливими.
Слід загадати, що свого часу до діючого Закону «Про охорону праці» влада ініціювала внесення змін щодо зменшення фінансового навантаження на роботодавців по відрахуванню коштів на охорону праці. Тоді на наших підприємствах ці витрати могли б зменшитися від 10 до 30 разів, але через нашу галузеву угоду та колективні договори ми знайшли порозуміння з роботодавцями.
Однак практика переконливо свідчить, що як тільки бізнес починає економити на питаннях охорони праці зразу зростає травматизм на виробництві. І новий законопроект не став виключенням, з його прийняттям роботодавці отримають можливість економити на справедливих потребах працівників. Цього допустити профспілки не можуть.
- До речі, про пенсії за віком на пільгових умовах за Списками 1,2. Ви вели тривалу боротьбу за права працівників, на чому серце засвоїлось, і що потрібно ще зробити?
В цьому надважливому для працівників питанні наша профспілка займала активну і безкомпромісну позицію, неодноразово ми виводили людей на акції протесту. Разом ми добились повернення до Списків 1, 2 практично усіх наших робітників; майстрів, начальників дільниць, яких урядові «реформатори» позбавили законного права на дострокову пенсію.
Ми єдині з галузевих профспілок, хто відстояв право на пільгову пенсію такої категорії працівників як майстри і начальники дільниць металургійного виробництва. Це дуже цікава історія, про яку можна писати книжки. Я пишаюсь тим, що саме металургам вдалося це зробити і я маю до цього пряме відношення.
- Сьогодні практично всі галузі виробництва хвилює ціна за газ. Як зростання ціни на газ відобразиться на роботі металургійних підприємств?
Коли під час Всеукраїнської акції протесту ми ввели перемовини з Прем’єром Д. Шмигалем, а там це питання піднімалось, мені здалося, що Уряд у рожевих окулярах.
Але ж виступили роботодавці і зазначили, що вони створили свій антикризовий штаб і кожного тижня мониторять цю проблему на промислових підприємствах. За їх даними, якщо не буде вирішено питання з дешевими кредитами (споживання газу та інших енергоресурсів передбачає попередню оплату), 60 % промислових підприємств може зупинитись і люди втратять свою роботу. Тому вони запропонували створити національний антикризовий штаб.
У своєму виступі на цій зустрічі я підтримав цю пропозицію. Разом з тим зазначив, що економічні проблеми породжують соціальні і це може призвести до соціального вибуху в країні. Запропонував свою кандидатуру до складу цього штабу.
Ситуація дуже складна і вимагає від влади та бізнесу активних і послідовних дій. Люди чекають цього.
- У травні цього року відбувся 8 з’їзд Федерації профспілок України , який прийняв Стратегію діяльності ФПУ на 2021 -2026 року «Час дій та якісних змін». Ви були членом команди, яка розробляла цю Стратегію. Як Ви бачите шляхи її реалізації?
Мені було приємно працювати в робочій групі, яка підготувала фаховий документ. Весною ц.р. ми провели з’їзд ФПУ і прийняли вважаю прогресивну Стратегію, яка відповідає вимогам сьогодення. До неї увійшли багато особисто моїх ініціатив, частина з них зараз реалізується.
Наша Профспілка також має Програму дій на 2020-2025р.р., пріоритети і завдання якої значною мірою співпадають із Стратегією діяльності ФПУ.
По-переду напружена і відповідальна робота, боротьба за права працівників на гідне життя і права профспілок на свою діяльність.
В цій боротьбі ми переможемо, якщо тільки будемо діяти разом і солідарно.
Розмову вів Юрій Работа
