Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам в силу суб’єктивного права, що належить їм за законом, тобто в обов’язковому порядку (ст. 25 Закону про відпустки), і відпусток, що надаються за погодженням сторін, тобто роботодавця і працівника (ст. 26 Закону про відпустки).
На час надання відпусток без збереження заробітної плати за працівником зберігається його місце роботи, а час перебування у таких відпустках зараховується до стажу роботи.
Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку, та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця.
Але трапляються випадки, коли роботодавці, не маючи коштів на оплату праці працівників, замість оформлення простою або проведення процедури скорочення, примусово відправляють працівників у відпустку без збереження заробітної плати.
Примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю. За це роботодавця в установленому порядку має бути притягнуто до відповідальності.
Державний контроль за дотриманням законодавства про працю, в тому числі про відпустки, здійснює Державна інспекція України з питань праці та її територіальні органи.
Громадський контроль за дотриманням законодавства про працю, в тому числі про відпустки, здійснює Професійна спілка працівників охорони здоров’я України.
За захистом своїх трудових прав звертайтесь на гарячу лінію Профспілки: 050-418-40-59.
Професійна спілка працівників охорони здоров’я України
