Все ж вони це зробили. Як ми й прогнозували (https://fpsu.org.ua/materialy/20004-blog-dozvolte-zaperechiti.html), Кабмін схвалив законопроект про трудові договори з нефіксованим робочим часом. Що це означає? А те, що після ухвалення цього законопроекту парламентом, з’явиться ще один інструмент, що дозволить роботодавцям зекономити на зарплаті працівників та зняти з себе обов'язок забезпечувати їх роботою весь час.
Зазначимо, що аналогічні урядові прожекти про трудові договори з нефіксованим робочим часом вже викликали доволі гостру полеміку в деяких цивілізованих країнах, наприклад, у Великій Британії, а в Литві, як повідомляють ЗМІ, вони взагалі були вилучені із Трудового кодексу. Виходить, там розуміють всю небезпеку таких ноу-хау для працівників, а у нас ні? Думаю, ще як добре розуміють. Але тим і відрізняється капіталізм "з людським обличчям" від "дикого", що, все добре розуміючи, недобросовісні роботодавці і ті чиновники, які лобіюють їх інтереси, роблять так, як вигідно їм.
Так у чому власне небезпека цього законопроекту? Перш за все, у тому, що він, по суті, запровадить в Україні такзвані нуль-годинні трудові договори, тобто угоди з нефіксованим робочим часом.
Що це означає у теорії і на практиці? В обґрунтуванні законопроекту зазначено, що він передбачає законодавче врегулювання взаємовідносин працівників і роботодавців у випадку, коли неможливо заздалегідь визначити види, обсяги та періоди виконання тієї чи іншої роботи, зокрема роботи фрілансерів. Відповідно до умов договору з нефіксованим робочим часом, його сторони за домовленістю можуть визначати необхідність і час залучення працівника до роботи, її обсяг і час на її виконання. При цьому оплата праці відбуватиметься виключно за той час, коли робота фактично виконується.
Така ось теорія. На практиці всі права щодо завантаження працівника роботою та її оплати надаються роботодавцю через його суб’єктивне рішення. Тобто все буде залежати від того, захоче, наприклад, роботодавець Петренко поставити «галочку» за роботу «нульовому» працівникові Іваненку. І багато тут буде залежить не тільки від відносин між Петренком та Іваненком, а і від того, наскільки Петренко буде використовувати цей інструмент, який дозволить йому зекономити на зарплаті та зняти з себе обов’язок забезпечувати працівника роботою весь час.
«Трудові договори без мінімальної тривалості робочого часу закріплюють найбільш невигідні для працівника взаємини з роботодавцем: надання роботи не гарантується, а перерва між очікуванням роботи не оплачується. Мінуси від 0-годинних контрактів відчутні навіть для роботодавців: працівники можуть бути недоступними, коли роботодавець їх раптово викличе; працівники втрачають відчуття залученості до робочого процесу; складність в управлінні щорічними відпустками та оплатою праці», - зазначає юрист ГО «Соціальний рух» Віталій Дудін.
І з цим важко не погодитися.
Олексій Петруня,
Прес-центр ФПУ
