Актуальність галузевої стандартизації у сфері оплати праці в Україні обумовлена, перш за все, існуючою диференціацією середньої заробітної плати за видами діяльності, яка зумовлена відсутністю прямого її зв’язку з необхідними витратами енергії працівників, рівнем складності та професійної кваліфікації праці, економічними результатами господарської діяльності та ринковою кон’юнктурою.
Зокрема, прикладом істотної диференціації оплати праці за видами економічної діяльності в Україні у 2013р. є двократна різниця між величиною середньої заробітної плати працівників авіаційного транспорту (10341 грн.) та видобувної промисловості (5266 грн.), зважаючи, що зазначені галузі є приблизно зіставними, зокрема, за рівнем виробничих навантажень і ризиків. Водночас середня заробітна плата в переробній промисловості склала 3305 грн., будівництві – 2702 грн., а середня заробітна плата по економіці в цілому – 3265 грн.
Законодавчо визначені рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи та мінімальної заробітної плати сьогодні є нижньою межею і не можуть вважатися достатніми для виконання заробітною платою всіх притаманних їй функцій, зокрема забезпечення розширеного відтворення робочої сили та гідної оплати праці.
Законодавством України не передбачається застосування галузевих ставок мінімальної заробітної плати, хоча подібне регулювання використовує третина розвинених країн і понад 50% держав Азії та Латинської Америки.
З метою законодавчого запровадження галузевих стандартів оплати праці в практику договірного регулювання колективних трудових відносин, як бази для переговорів при укладанні галузевих угод, фахівцями Федерації профспілок України за участі представників членських організацій на робочій нараді, яка відбулася 6 травня ц.р., доопрацьовано проект Типової методики розрахунку галузевого стандарту оплати праці та визначено першочергові дії в цьому напрямі.
Департамент виробничої політики
та колективно-договірного регулювання
