Три морозні ночі без вікон і дверей в знівеченій рашистами квартирі…
Історія війни від однієї з багатьох харківських родин.
Профспілковий санаторій «Роща» у Харківській області з перших днів повномасштабної російської агресії приймає українців, що рятуються від війни. Тисячі зламаних доль. Людей, які залишилися без житла, документів, втратили рідних та надію. Ось лише одна з багатьох історій війни – від родини Неженцевих. Її розповів 76-річний чоловік, який разом з 97-річною мамою пройшов через жахи війни та дивом вижив.
На одинадцятий день війни, трапилося непоправне – внаслідок російських обстрілів харківський будинок родини зруйнували ворожі снаряди. І Неженцеві, обоє і мати, і син – пенсіонери з інвалідністю, залишилися сам на сам з холодом і війною…
«24 лютого ми, як і всі, відчули, що мирне життя закінчилося. Місто обстрілювали, над нами літали російські літаки, близько вибухали снаряди … здавалося, що вікна зараз вилетять разом із рамами. Ми сподівалися, що нас це не повинно торкнутися – адже поряд не було жодних військових об'єктів. Лише житлові будинки та кінотеатр.
Тому коли ввечері 6 березня пролунав сильний вибух, ми навіть не встигли злякатися і всі можливі наслідки усвідомили тільки потім», - розповів чоловік.
За його словами, вибухом вибило металеві двері в під'їзді та в квартирі, великий уламок розбив стіну в санвузлі, а дрібні - прорешетили стіну. 97-річна жінка була в спальні, сиділа на ліжку спиною до вікна, тому вибита рама впала на неї. Завдяки тому, що висипалися шибки і вона опинилася між стійками віконного отвору, а штори пом'якшило удар – залишилася жива. Неженцев молодший був у іншій кімнаті. Згасло світло, уламком була розбита батарея опалення в під'їзді і гаряча вода лилася просто на людей, які намагалися вийти на вулицю.
«Вже пізніше ми дізналися, вибух був такої сили, що обвалився фасад усіх 5 поверхів. А ті стіни, що вціліли, отримали сильні пошкодження. Комісія, яка проводила експертизу, встановила, що наші під'їзди відновленню не підлягають. За кілька хвилин під'їхали рятувальники та почали виводити людей у метро. Мою маму вивезти не змогли, і я залишився з нею. Першу ніч ми провели з розбитими вікнами, які чимось затулили… без вхідних дверей. Вдень я спробував закрити віконні отвори підручними засобами, але щодо збереження тепла це не допомогло, бо опалення було зруйновано та відключено», - додав чоловік.
Родина залишилася у розтрощеній квартирі буквально без вікон і дверей, без світла та води. Підлога та всі речі були засипані битим склом з вікон та черепками посуду. На голові, на руках залишалися дрібні гострі уламки скла, видалити які було неможливо. Згодом вони капсулювалися, але й досі мати та син відчувають їх на своїх пальцях і долонях. У кімнаті температура не відрізнялася від вуличної, а ніч була морозною. Ще однієї пенсіонери б не пережили. Готувалися до найгіршого – навіть зателефонували дітям і попрощалися з ними… Бо на порятунок вже не чекали…
Але наступного дня до будівлі зайшла поліція та волонтери, дали 5 хвилин на збори та тихенько почали виводити із дому. Вихід з під'їзду був перекритий розбитими металевими дверима, тому майже сторічну жіночку поклали на дублянку і по воді, яка була в під'їзді, протягли під розбитими дверима. Неженцеві не знали, куди їх везуть. Їхали дуже швидко, практично без зупинок, не затримуючись навіть на блокпостах. Так вони опинилися у санаторії «Роща».
«Неможливо словами висловити подяку співробітникам санаторію. Нас поселили, напоїли гарячим чаєм, з нами спілкувався черговий лікар. А наступного дня оформили усі необхідні папери. Тут нам зустрілися дуже добрі і чуйні люди. Вони дали сухий одяг та взуття. Ми отримали всю необхідну медичну допомогу.Можливо, не варто було так докладно описувати наші пригоди – під час війни люди зазнали горя і втрат більше за наші. Але я не можу не написати про цих чудових людей - співробітників санаторію, які допомогли не тільки моїй 97-річній мамі, вони допомагають багатьом і багатьом іншим людям. Часто це навіть не стає предметом для розголосу. Просто беруть і щиро допомагають… тому, що в них добрі серця. Ось і все. Ми їм дуже вдячні! Дякуємо всім, хто допомагав і допомагає людям, що потрапили в біду. Низький уклін і побажання довгих років у здоров’ї та злагоді!.. А також – велика подяка фонду «CORUS», який профінансував програму підтримки нас, як внутрішньо переміщених осіб в санаторії «Роща». Хай Вас Бог збереже!», - написав Неженцев пізніше у листі санаторію.
Пресцентр ФПУ
